Про виклики, які ставить перед суспільством сайт «Україна Incognita», а також можливості, які він відкриває, як-от наповнення історії новими фактами, популяризація доробку професіональних істориків тощо, сьогодні говорять експерти «Дня» з Черкас, Львова та Криму. Закликаємо й читачів долучатися до обговорення й наповнення сайта.
Юрій ПРИСЯЖНЮК, професор кафедри історії та етнології України Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького:
— Сайт оцінюю схвально. Як на мене, то це ще одна можливість транслювати історію для широкого загалу, використовуючи електронні носії інформації. Передусім треба віддати належне газеті «День», що пропонує черговий оригінальний проект у цій царині. У ньому я бачу багато позитивного. По-перше, розширення, наповнення історії новими фактами. Бо й справді, якщо пересічна людина подаватиме інформацію, то вона обов’язково сповіщатиме цікаві сюжети, які в архівосховищах буває важко знайти. І що особливо важливо, тут ми маємо справу з методикою так званої мікроісторії, яка визнана провідним напрямком світової історіографії.
Крім того, думаю, що багато людей, які є професіональними істориками, матимуть додаткову нагоду ознайомити громадськість зі своїми доробками. Принаймні у формі анотованих повідомлень. Це принесе чимало користі.
Якщо ж поставитися до проекту критичніше, то хотів би висловити деякі зауваги. Організатори порушили проблему, яка наразі має дещо категоричне формулювання: історія буде не фальшованою, бо її писатимуть самі люди. З позиції наукової методології це не зовсім коректно. Власне, тому що одна справа — дописи вчених, істориків, філологів, журналістів, зокрема й закордонних, і зовсім інша — коли пишуть непрофесіонали, які зазвичай надають більшу перевагу емоціям, якимось суб’єктивним побутовим трактуванням подій, часто керуються неперевіреною інформацією. Цього гріха, вочевидь, не позбавлена і «велика» наука, але ось у звичайних людей це буде переважати. Тому небезпека міфологізації історії, якогось конкретного історичного сюжету тут не знімається. Інша справа, що більше фактів пропонують до аналізу, то менше шансів у тих, хто звик маніпулювати міфами.
Хочу сказати, що разом із колегами й студентами я кілька років поспіль досліджую усну історію. Ми опитуємо людей. Зокрема тих, які пам’ятають події Другої світової війни на Черкащині. Досвід такої роботи дає підстави стверджувати напевно: попри велику часову відстань — сім десятиліть, багато інформації люди просто замовчують, очевидно дотепер побоюються говорити всю правду. Деякі намагаються свої розповіді прикрасити чи, навпаки, спростити. Через це проблема міфологізації історії залишається актуальною. Хоча, повторюю ще раз, сам фактологічний матеріал, зібраний на сайті в такий спосіб, безумовно, дасть додаткові бонуси для поглиблення історичних знань, поширення їх серед населення.
Василь КОСІВ, заступник міського голови Львова з гуманітарних питань:
— Я щиро зворушений таким умінням щоденної газети, якою є часопис «День», — робити щось в цілком іншому вимірі і ритмі. Жанр щоденної газети — особливий, коли треба квапитися, аби все встигнути, все осягнути. На сайті «Україна Incognita» — інформація, котра спонукає не квапитися: зупинитися, заглибитися, задуматися, перечитати ще раз. І, головне, не по діагоналі.
Отож мене тішить, що газета «День» змогла це поєднати — на моє переконання, мало кому це вдається. Думаю, що це, мабуть, через досвід, який є у випуску щоденної газети, через розуміння, що щодень щось втікає від нас і ми не встигаємо це впіймати і розгледіти. Напевно, це розуміння «Дня» копати вужче, але глибше. І це дуже цінно для будь-кого — чи для інституції, чи для видання, чи для окремої людини. Це, повторюю, дуже і дуже цінно, і мало хто вміє це поєднувати.
Щодо конкретно сайта «Україна Incognita», то особлива моя подяка за інформацію про маленькі міста. Часом думаєш, куди б поїхати відпочити? І нікому не спадає на думку, що найцікавіше — поруч! Що треба всього-на-всього здолати кілька десятків кілометрів, щоби отримати дуже багато естетичних та інтелектуальних вражень. Отакі ми є, українці. — заглядаємо десь далеко і не бачимо, що є під носом... А особлива моя подяка за родинні історії у рубриці «Сімейний альбом України». Тому що коли є історія загалом (у підручнику, книжці), це, вибачте, усереднена, прилизана історія. А усні історії (з різних регіонів, від різних людей) — дуже суб’єктивні, і в тому, власне, їхня цінність, бо з тих багатьох суб’єктивних історій складається правдива, об’єктивна загальна історія України. Дякую за все це газеті «День». Так тримати!
Олекса ГАЙВОРОНСЬКИЙ, заступник директора з наукової роботи Бахчисарайського історико-культурного заповідника:
— Приємно бачити, що проекту «Україна Incognita» в його новій іпостасі інтернет-порталу вдалося до найменших нюансів зберегти свій неповторний та здавна впізнаваний вдумливий стиль, навіть збагатити його: завдяки, зокрема, такому вдалому винаходу, як Інтелектуальна карта України.
Якщо уявити, як мала б виглядати така карта в кінцевому результаті, не лишиться сумнівів, що в межах країни не знайдеться жодного клаптика землі, котрий не був би відзначений наявністю культурної та інтелектуальної спадщини тієї чи іншої епохи. Справді, настав час складати якомога повнішу інтелектуальну карту України, адже саме в наявності інтелектуальної спадщини, що визначає особистісне ставлення людини до певної землі, й полягає відмінність між «територією» і«Батьківщиною» — відмінність, усвідомлення якої знов набуло гострої актуальності.
Потреба в цьому стосується всіх регіонів країни, в тому числі й Криму — землі з власною історичною пам’яттю та власними цивілізаціями. Якщо для характеристики рівня нашого пізнання України підходить термін incognita, то найточнішим відповідником для Криму має бути термін incognitissima. Не пізнавши (та не полюбивши!) цей край, не можна стверджувати, що ти вмістив у своєму серці цілу Україну. Тож на інтелектуальній карті неодмінно мусить зарясніти численними позначками і ця її частина.
Газета «День» робить шляхетну справу, збираючи, вивчаючи та творчо популяризуючи на своїх шпальтах факти з історичного буття країни. Вихід проекту «Україна Incognita» в Інтернет, безперечно, дозволить значно розширити її аудиторію та виконувати її місію зі ще більшим успіхом.
