Щоразу, коли зустрічаєшся з творчими людьми, які намагаються
у наш непростий час донести людям свій погляд на світ — мимоволі проникаєшся
повагою до їхньої подвижницької праці. Наша дійсність не дуже приємне видовище
для очей творця. Більшість людей зайняті пошуками засобів виживання і просто
не звертають уваги на твори мистецтва, які створені для них. Можливо, саме
тому все частіше наші письменники, художники, скульптори і фотографи виставляють
свої роботи за кордоном. Що стосується творчості останніх, то у світі все
частіше говорять про українську школу фотографії.
Одним із найбільш титулованих вітчизняних фотохудожників
є мешканець Рівного Сергій Бусленко, удостоєний спеціального призу I Міжнародного
конкурсу газети «День» 1999 року. Він заслужений художник Міжнародної федерації
фотомистецтва, член Королівської фотографічної асоціації Великої Британії,
фотографічної організації Америки, Європейської спілки професійних фотографів.
Його роботи демонструвалися у багатьох країнах світу, а зовсім нещодавно
він повернувся з Румунії. Тут, у Бухаресті пройшла персональна виставка
Сергія Бусленка. Ось що розповідає про виставку сам автор.
— Виставка дійсно вийшла досить непогана. У галереї румунської
спілки художників розмістилися сімдесят моїх робіт. Враховуючи таку кількість
фотографій, я розділив експозицію на кілька циклів. Були представлені підводні
фотографії, експериментальні знімки і цикл портретів. Виставка стала справжньою
подією в культурному житті Бухареста. На її відкриття прибуло триста осіб,
в тому числі сімдесят послів акредитованих Румунією. Поліції довелося навіть
перекривати у день відкриття рух на вулицях. Усього ж за п’ять днів роботи
персональну виставку відвідали кілька тисяч осіб. Для подібних заходів
це досить багато. Принаймні колеги з Румунії говорили, що такого ажіотажу
на фотовиставці вони давно не бачили.
Що ж до причини інтересу до української фотографії у світі,
то він, на мою думку, зумовлений тим, що ми зберегли культуру чорно-білої
фотографії. Коли у всьому світі фотохудожники захопилися кольором, то в
колишньому Радянському Союзі фотографи, внаслідок різних причин, продовжували
робити чорно-білі знімки, вдосконалюючи їхню техніку. І ось сьогодні саме
такі знімки і стали дуже популярними. У своїх роботах я стараюся показати
душу людини, її переживання. Хороший простір для самовираження дають підводні
зйомки. Це дуже трудомісткий вид фотографії, людина постійно знаходиться
під водою у русі і доводиться витрачати багато часу, щоб упіймати той єдиний
ракурс, який дає відчуття польоту, свободи — всього того, що пов’язане
з морем.
А взагалі художня фотографія — це щастя, бо є можливість
виразити себе, час, людей навколо нас, таких різних і по-своєму красивих.
Дати майбутнім поколінням зліпок нашого часу.
