(Закінчення. Початок в номері від 15.03)
ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИРОБНИКА
Цього року, після досить великої перерви, вирішено було повернутися до старої практики показу на «Сезонах» промислових колекцій фабрик — колекцій, які потім великими тиражами надходять до масового продажу. Однак з’ясувалося, що за час, що минув із останніх «промислових» показів, дуже багато що змінилося: і фабрики стали не ті, і їх уявлення про свою діяльність і свою продукцію стало зовсім іншим.
Почнімо з того, що ж сьогодні означає «фабрика». Цього року на «Сезонах» не було великих промислових монстрів типу «України» чи «Юності». Національного виробника репрезентували невеликі приватні підприємства, що продають у торговельних мережах одяг, який створюється ними.
Так, найбезперечніший і найвідоміший виробник масового одягу — компанія VD ONE — показувалася, всупереч логіці, не в законний «фабричний день», а у звичайний прет-а-портешний. І тільки через те, що в навантаження до чоловічого блоку (якщо перекласти нормальною українською мовою важкочитаний як за змістом, так і за граматикою прес-реліз, то стане ясно, що фірма займається створенням чоловічого одягу вже 5 років) показали жіночий, створений за активною творчою участю співачки Ірини Білик . Ефект виявився більш ніж дивним. Чоловіча колекція VD ONE була цілком традиційною для цієї фірми: нуднуваті костюми, дуже сміливий, надміру веселенький трикотаж і чудова колекція чоловічих сорочок (запущено навіть нову лінію). А ось жіночий блок — слава Богу, набагато менш об’ємний — у прямому значенні слова вражає. Особливо впадали у вічі дівчата в чомусь, що нагадує целофан і в будівельних касках на головах. Причому це навівало спогади про найгірший салон з прокату весільних суконь мінімум п’ятирічної давності. На прес-конференції журналістам «пригрозили», що VD ONE планує відкрити жіночу лінію — ймовірно, на базі показаних моделей.
Не нам судити, яка Ірина Білик співачка — для цього є фахівці. Але одне можна сказати з упевненістю: статус в шоу-бізнесі аж ніяк не гарантує дизайнерських талантів (проте як і будь-яких інших).
Хоча модний будинок «Соланж» і показувався в «дизайнерський» день, його ми також ризикнули віднести до національних виробників. Але цього року представлену колекцію створював не найнятий дизайнер, а особисто глава будинку Людмила Бойко. У цьому виявилися як свої плюси, так і мінуси. З одного боку, колекція стала цікавішою за задумом: у ній з’явилася тема (50-60-і роки), а не розпливчате формулювання «елегантний сучасний одяг», як раніше. З іншого ж боку, молодий дизайнер не зуміла утримати себе в нею ж окреслених рамках. Явно хотілося краси, а тому було щедро продемонстровано всі її атрибути: брюки-корсети, пальта з пелеринами, костюми з мереживною вставкою на спині, широкі брюки з манжетами.
Прагнення до краси охопило не лише дизайнерів «Соланжу». Фірма «Люкіс» , яку було заявлено в фабричний день і яка мала демонструвати масову колекцію, несподівано для всіх, у тому числі й для організаторів, перетворилася на особистий творчий показ глави фірми Людмили Кислицької. Лишень на подіум вийшли перші моделі, виникло припущення, що пані Кислицька, стомившись від шиття нудних спідничок і кофтинок, вирішила відпочити душею, представивши глядачам все найпрекрасніше, і, головне, небуденне, на що була здатна її фантазія. Її колекція спізнилася усього на якихось 7-8 років. Пам’ятається, тоді на моду лише дивилися, аж ніяк не плануючи її носити. І вона, ця сама мода, своєю красою підносила нас над убогістю і сірістю буденного життя. Але зараз ставлення до одягу з подіуму дещо змінилося, а тому бездоганно вечірні (неодмінно довгі, часто зі шлейфами, багато прикрашені і принадно поблискуючі) сукні колекції було прийнято з деяким ностальгічним смутком.
Зате фірма «КОмоde» (другий учасник фабричного дня) показала цілком промислову колекцію — ймовірно, тому, що її дизайнери Інна Корчик і Алла Прокопчук, які колись працювали у фірмі «Кортеж», вже цілком збагнули функцію й місце масового одягу на вітчизняному ринкові. Прес-реліз говорив щось про ділову жінку, але цей образ виявився якраз найслабшим у колекції. Набагато краще виглядали симпатичні трикотажні сукенки й веселі брючні костюмчики.
ШКІРА
Цього разу на подіумі було досить багато шкіри — але, що приємно, використовувалася вона дуже по-різному. Найделікатніше за всіх повелася з нею дизайнер фірми «Азард» Юлія Гуральчук (відома фахівцям як молодий талановитий модельєр, переможець першого конкурсу «Сезони моди — погляд у майбутнє»). Витримані в загальній світлій гамі колекції брюки, куртки та плащі з найтоншої перфорованої шкіри та плетеної замші могли посперечатися в легкості з оригінальною конструкцією шифоновими спідницями та блузками, сплетеними з різних «ганчірочок». Колекція була дуже ясною, можна навіть сказати, прозорою, при цьому всі матеріали в ній не лише пізнавалися, але й використовувалися найкращим чином.
Інакше повелася зі шкірою Роксолана Богуцька . Без подальшого близького розгляду її, цю саму шкіру, було просто не впізнати, настільки її було «задекоровано» малюнком і ламінатом. Брючні костюми з цієї кольорової блискучої луски суперничали зі знову ж таки брючними костюмами, але з джинсової тканини- стрейч у чудові троянди. Зате безперечно пізнавався каракуль, а також жакет зі шкури корови, чи з тієї тварини, яку в Європі змовницьки називають «поні».
Дизайнерська родина Костельних , навпаки, підійшла до розв’язання «шкіряного питання» цілком традиційно. Шкіряні блузи і корсети, перфорована шкіра і дуже цікаве пальто, що комбінує світлу шкіру з такого ж тону тканиною. Окрім того, дизайнери спеціально для колекції створили шкіряні сумки цілком цікавих фасонів, повернувши, таким чином, шкірі її первинне і найзвичніше призначення.
РОЗРІЗНЕНІ ДУМКИ
Колекції Олени Ворожбит і Тетяни Земськової чим далі, тим більше стоять на «Сезонах» осібно: відчувається, що вони виробили свій особливий оригінальний і цілком пізнаваний стиль. Основними його рисами можна назвати бездоганну чистоту силуету й лаконічне колірне розв’язання. Кращим у колекції, безперечно, виявився фінальний чорно-білий блок, моделі якого були то аристократично-елегантні, то казково-гротескні.
Оксані Караванській в літніх колекціях явно ніде розвернутися: особливо не пограєш з легкими спідничками і жакетами — вірніше, пограєш, але не стільки, скільки Оксана звикла. Тому вона ввела в літню колекцію оригінальні чоботи на зав’язці-кулісі і плащі з шнурівкою. Найкращим же літнім елементом виявився трикотаж: чудові веселенькі светрики і вечірні блузи ручної в’язки.
Ганна Бабенко залишилася вірна собі, хіба що змінила звичну вже картатість на яскраві тканини з модним малюнком «в портрети». Багато червоного, вже традиційні для Ганни жіночі краватки і новий крій спідниць — дизайнер, як завжди, змінилася якраз настільки, щоб у новому сезоні не втратити старих клієнтів — і, по можливості, набути нових.
ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ
У останній день «Сезонів» було проведено безпрецедентний досі захід — шоу-рум, і його перебіг і його опис — кращий підсумок «Сезонів». Проходив він так: в залі «Лаври» дизайнери-учасники зібрали кронштейни зі своїми колекціями, які ті, хто бажав, могли купити. Вхід був вільним.
По-перше, виявилося, що декому (наприклад, Олександрові Моняку) вже нічого продавати — його колекція розійшлася ще до шоу-руму. По- друге, з’ясувалося, що вітчизняні дизайнери дуже навіть конкурентоздатні: всі 4 години шоу-руму зал «Лаври» був буквально набитий потенційними покупцями. І, нарешті, хоч, можливо, модельєри й не розпродали всі свої колекції прямо там, вони, безперечно, роздали всі свої візитки, а їхні власні холдери поповнилися адресами і телефонами крамниць і бутиків — причому не лише України, але і Москви, і Санкт-Петербурга. А це означає, що шоу-рум пройшов нормально.
