Фотографії з 1947 року до сьогодення презентує виставка «Дойче Віта» німецького фотографа Штефана Мозеса, що відкрилася в київській галереї «Дім Миколи» Київського палацу дітей та юнацтва. Експозиція з 55 фотографій представляє найважливіші для німецького суспільства історичні десятиліття та є своєрідним оглядом творчості німецького фотографа: портрети старих і молодих, художників та представників інтелектуальної еліти, багатих і бідних вибудовують хроніку післявоєнного часу країни.
Найкращі роботи виставки взято з циклу «Прощання й початок — східнонімецькі портрети», що здобув схвалення публіки у 1991 році в Берліні. Загалом експозицію «київської» виставки складають такі частини: «Німці — Захід», «Німці — Схід», «Великі у старості», «Дзеркальні відображення», «Митці творять маски» та «Німецьке суспільство». Зокрема, цикл «Німці — Захід» є своєрідним виходом Мозеса за межі старого стилю. Фотограф ставить людей перед нейтральним фоном світло-сірої тканини і ніби вирізає їх із виру подій для фотографії, що дозволяє кожній людині поставати перед камерою унікальною. В середині 60-х минулого століття Мозес почав запрошувати великих сучасників до лісу і фотографувати їх там. Так, цикл «Великі у старості» є виходом за межі звичного оточення і чіткіше окреслює особистостей — політика Віллі Брандта, актриси Елізабет Бергнер, лялькарки Кете Крузе тощо. Оскільки багатьох із цих людей вже немає, а більшість із них — емігранти, які свого часу були вигнані з Німеччини, даний цикл — прагнення Мозеса зобразити цілісну країну. Цикл «Дзеркальні відображення» є цікавим моментом споглядання самих себе у дзеркалі. Штефан Мозес не лише давав людям можливість фотографувати себе за допомогою автоспуску, а й фотографував їх під час фотографування, документуючи поєднання людини з її відображенням. Виставці дзеркальних відображень він навіть дав назву «Кожна людина є маленьке суспільство». Своєрідною грою з правдою є цикл «Митці одягають маски». Приблизно п’ять хвилин часу на перевтілення — і Мозес документував раптову появу нових образів. На фото в незвичних для себе ролях постають художник Отто Дікс, композитор Боріс Блахер, кінематографіст Герберт Ахтернбуш тощо.
На думку куратора виставки доктора Матіяса Гардера, Мозесу вдалося сфотографувати народ: ми бачимо на фотографіях Мозеса таких же людей, як і кожен із нас, а поряд з ними — відомих постатей, з якими ми можемо себе ідентифікувати. За словами пана Гардера, оскільки Україна зараз перебуває у фазі утвердження національної ідентичності, подібні проекти мають бути дуже цікавими для неї. «Стефан Мозес фотографував німців у дуже тяжкі часи для Німеччини — часи, коли йшла мова про ідентичність країни, — говорить Матіяс Гардер. — Тому представники інших країн з цих фотографій можуть багато чого почерпнути для себе і перенести у свої реалії».
