Перегортуючи каталоги з породами собак, інколи сміємося: скільки певної «породи» в нас вулицями бігає. Є щасливчики й пестуни, народжені на подушках, а є прості й мало потрібні собаки. Шариков був одним з останніх.
Шарикову пощастило. Ні, йому не просто пощастило, а, мабуть, життя цього коротколапого малюка хтось справді оберігав — якісь собачі ангели, можливо, вони таки є?
Собака просто біг дорогою. Маленький симпатичний песик, яких тисячі бігає сільськими дорогами, і кожен з них схожий на якусь породу. Шариков, звісно, індивідуаліст. Він сам по собі пес, і він сам по собі біг за одному йому відомим маршрутом і раптом на своє горе надумав перейти через дорогу. І, як багатьом, йому не пощастило: Шарикова просто ніхто не помітив, точніше, відчайдушний водій, побачивши маленького песика, просто вирішив не зупинятися через собаку, протягнувши бідолаху близько п’яти метрів під авто.
Шарикову здалося, що це його смертна година і що шансів уже немає. От не судилося собаці більше жити й радіти, не буде більше в нього дам серця, апетитних шматочків м’яса, не буде коханих і люблячих людей...
Але хоч Шариков й народився не на подушках, він не народився непотрібним. За машиною, що збила пса, їхали зовсім інші люди. Його встигли підібрати до того, як могла проїхати наступна байдужа машина. Відвезли до ветклініки й заплатили за всі необхідні операції. Малюка було серйозно травмовано, але йому знову пощастило в тому, що за нього сильно переживали й знайшли високопрофесійного хірурга, який провів тригодинну операцію, змагаючись за життя цього маленького «безхатченка». Шариков вижив, щоправда, не обійшлося без втрат: йому видалили селезінку й ледве-ледве впоралися з кровотечею. Шансів було небагато, але пес швидко видужав, і зараз він у пошуку вакантних собачих місць у душах добрих людей.
Шариков чарівний. Це собака, дивлячись на якого, відчуваєш лише добрі емоції. Це миле створіння зі зворушливою мордочкою й таким самим настроєм. Пес, звісно, трохи нашорошений — у нього досі було дуже мало позитивного досвіду спілкування з людьми, але він швидко вбирає все хороше, вчиться жити як домашній собака, і, слід зазначити, у нього це дуже добре виходить. Цей песик має не лише зовнішню схожість з мініатюрною вівчаркою — коргі, у душі він справжнісінька велика вівчарка — вірний, розумний і дуже прив’язаний до господарів пес.
Якщо вам потрібен охоронець і друг, якщо ви готові дати домівку цьому чудовому собаці, телефонуйте, будь ласка: 067-446-19-73.
«ГНОМ» — міське незалежне об’єднання міні-притулків (www.helpdog.kiev.ua) висловлює величезну вдячність редакції газети «День» за можливість допомогти тваринам, які потрапили в біду, і змінити їх життя на краще.
