Напередодні дня народження Володимира Висоцького в Республіканському будинку актора пройшов вечір його пам’яті. Серед учасників — відомий актор Сергій Джигурда та віртуоз кнопкового акордеона Ігор Завадський, Тризуб та інші поети-барди і просто поети. Виконували пісні на вірші Висоцького, пісні та вірші, присвячені його пам’яті. Передбачався також виступ «Братів Карамазових», що могло б дати цікаве поєднання популярної музики з таким «ніжним» способом самовираження, як декламація, але, на жаль, їхній виступ не відбувся.
Однак справжній сюрприз був піднесений в особі ведучої концерту — популярної телеведучої Світлани Леонтьєвої. Це справжня «цікавинка» всієї програми, хоча публіка, подарувавши симпатії виконавцям, здається, навіть не задумалася подякувати їй за професіональну роботу. Ось так буває завжди. Найкраща господиня та, чия праця непомітна, а гості задоволені.
Світлана Леонтьєва намагалася не тільки органічно перейти від одного виступу до іншого, але також по-особливому представити кожного з виконавців. Адже із творчістю Висоцького публіка, що зібралася, у своїй більшості була добре знайома. Більше за те, для кожного, напевно, існує «свій» Висоцький. І ведуча якраз прагнула, щоб концерт не перетворився на конкурс на задану тему, а став саме вечором пам’яті. Щоправда, можливо, зайве урочистим, який більше відповідає офіційному інтер’єру Палацу «Україна», аніж камерній обстановці Будинку актора. Однак ця суперечність анітрохи не бентежила публіку, на відміну від деяких виконавців. Наприклад, Сергій Джигурда вперто ігнорував присутність ведучої. Поруч із широкоплечим актором вона здавалася крихітною дюймовочкою, і її неодноразові спроби опинитися в полі зору чоловіка суворої краси так і не увінчалися успіхом. Сергій Джигурда вважав за краще говорити про себе. Він оповів публіці, що вже п’ять років займається низкою медитаційних систем, і екскурсії в інші світи не минають безслідно: він схуднув, у нього багато вражень та енергії. І справді, голос співака, здавалося, заповнював весь простір, також і міжклітинний.
Ну, а як же мета вечора — пам’ять про Володимира Семеновича Висоцького? Ми полюбляємо повторювати: «Він живий...», «Він живе з нами...» Сьогодні невідомі йому події оточують нас, інші кішки шкребуть на душі, і навряд чи варто фальшивити, називаючи Висоцького актуальним. Проте «явище Висоцького» в сьогоднішньому житті дуже точно сформулювала знову ж таки Світлана Леонтьєва: «Щеплення» Висоцького довго ще позначатиметься на тих, що пишуть, мислять, творять». На вечорі ми побачили людей, яким творчість В. С. Висоцького не просто близька, але й дуже дорога. Вони вважають себе його послідовниками і, очевидно, мають на це право. Тепер хотілося б, щоб творчість послідовників була цікава тією ж мірою, якою колись цікавий був Висоцький його сучасникам.
