1. Чи приніс вам 2000 рік більше впевненості у власних силах, в можливостях зміни вашого життя і життя країни на краще?
2. Які події 2000 року здаються вам найбільш важливими з точки зору перспектив і тенденцій (як позитивних, так і негативних) у розвитку країни?
3. Які плани ви збираєтеся здійснити в 2001 році? А що, по-вашому, необхідно в 2001 році здійснити: — Президенту країни; — парламенту; — уряду; — ЗМІ; — керівнику вашого підприємства (учбового закладу)?
4. У 2000 році ви стали більше чи менше мріяти? Чому?
5. Що «Дню»-2001 ви б хотіли побажати? Що нового хотіли б нам запропонувати: теми, ідеї?
1. Рік, що завершує століття, особисто мені приніс більше впевненості у власних силах. Довелося подолати перешкоди, які спочатку здавалися нездоланними, і розрахунок на власні зусилля додав упевненності, потрібно було зробити лише перший крок. Кажуть, що вчитися потрібно на чужих помилках. Усе правильно, але всього передбачити не можна. Так, були образливі ситуації, коли, здавалося, можна було здатися, — і все ж потрібно було мати певну мужність, щоб визнати свої помилки. Тут я хочу зазначити, що це особливо важливо при роботі з людьми. Потім відчуваєш зовсім інше ставлення до себе, яке і надає тобі впевненості. Думаю, що ці епізоди відіграють позитивну роль у моєму житті.
Безумовно, змінювати життя країни повинні не тільки урядовці й депутати, а кожна людина. Але для цього потрібно не заважати їй, не «душити», а підтримувати. Поки що цього не видно.
2. Найбільш резонансна подія, на мій погляд, — це ситуація зі зниклим журналістом, котра матиме вплив на сучасну історію України. Яким буде цей вплив, покаже час. Можна по-різному ставитися до подій та осіб, але ніколи не потрібно «плевать в колодец», бо настане час, коли мучитиме спрага, а іншого джерела води поблизу не буде.
Позитивних подій було значно менше, ніж негативних. Звичайно, прикро, коли негативного більше, але я думаю, що настав той момент, коли шалька терезів із позитивом почала рух у потрібному напрямку. Не так упевнено, як хотілося б, але вже є зсув з мертвої точки, і це не може не радувати.
3. Поки людина планує щось на перспективу, вона живе. Особисті плани лежать передусім у професійній сфері. Хотілося б крокувати далі до своєї мети. Звичайно, в перспективі не лише професійне зростання, а й події особистого життя. Іноді плануєш, як у легкоатлетів, узяти певну висоту, але ж трапляються і «світові рекорди», і скандальні провали — ніяка теорія ймовірності не зможе це передбачити.
Думаю, найголовніше для кожного — займатися своєю справою і не лізти в іншу парафію. Тут доречно нагадати анекдот про лісоруба, який писав на радіо, що в симфонічному концерті зіграли не ту ноту, на що йому відповіли: «Не занимайтесь ерундой, лучше валите лес». Здійснити потрібно те, що найкраще буде для людей, а що конкретно, вони повинні знати самі, а якщо вони потребують порад, то що вони взагалі там роблять? У громадському транспорті розміщено дуже корисні написи, що розмовляти під час руху з водієм заборонено, бо це йому заважає.
4. Мрію відібрати взагалі неможливо. А більше чи менше мріяти — то вже залежить від конкретних обставин. Мрія — це глибоко особисте, і в яких би ситуаціях особа на перебувала, вона ніколи не кине її. Особисто я мріяти став менше, бо за цей рік деякі мої мрії стали реальністю. Здійснилися одні мрїї, народилися інші, і так без кінця. Інша справа — їх здійснення. Я впевнений, що всі мрії колись набувають реальності, справа лише в часі.
5. Дуже цікавим мені видається пропозиція збільшити кількість матеріалів про життя провінції. Я вже пропонував робити регіональні вкладки в містах, де друкується газета. Ніякої користі немає від «Погоди в Україні», бо більшість читачів дістають прогноз погоди з телевізії. Яка користь від курсу валют за минулий день? Кросворди розгадують ті, кому нема чого робити в метро чи трамваї, але вашу газету там мало хто читає. Краще присвятити суботній номер матеріалам більш розважального плану, ніж листам читачів з масою проблем — у суботу хочеться відпочити. Інша пропозиція стосується спортивних новин: чи не краще мати спортивного оглядача, який би писав лише про спортивні події? Приділяти більше уваги на своїх сторінках освіті, як початковій, так і вищій.
Завершити хочеться побажанням бути уважним до кожної людини, залишаючись із своїми переконаннями, ніколи не «лізти в чужий монастир зі своїм статутом». Робити добро, але не відбираючи його в інших. Може, все це звучить банально, але головне — ніколи не сіяти зло, бо воно завжди повертається, рано чи пізно.
Тому бажаю вам здійснення ваших мрій та надій.
