1. Чи приніс вам 2000 рік більше впевненості у власних силах, в можливостях зміни вашого життя і життя країни на краще?
2. Які події 2000 року здаються вам найбільш важливими з точки зору перспектив і тенденцій (як позитивних, так і негативних) у розвитку країни?
3. Які плани ви збираєтеся здійснити в 2001 році? А що, по-вашому, необхідно в 2001 році здійснити:
— Президенту країни;
— парламенту;
— уряду;— ЗМІ;
— керівнику вашого підприємства (учбового закладу)?
4. У 2000 році ви стали більше чи менше мріяти? Чому?
5. Що в «Дні»-2001 ви б хотіли змінити? Що нового хотіли б нам запропонувати: теми, ідеї?
Навпаки, загасив малі іскорки все ще тліючого багаттячка. Закриття Чорнобильської АЕС і «справа Гонгадзе».
Маю намір підготувати лист-статтю з подякою в газету «День»
із глибинки. Це, можливо, єдина газета, що виходить російською (і українською. — Ред. ) мовою, дуже об’єктивна, з розумними статтями про Україну і Росію. Бажаю вам і надалі продовжувати боротьбу за справжню демократію.
Чим більше знегод і прикрощів (перед самим Новим роком «пропонують» залишити роботу, а просто — піти на пенсію, а вона в мене шахтарська і після «підвищення» складає 125 гривень, коли прожитковий мінімум — 270,1 гр.), тим більше нездійсненних мрій, від яких утікає сон і голова болить. Я її лікую шахами — граю, вивчаю. Допомагає!
«День» — газета із широким діапазоном цікавих тем, критичних статей із питань співпраці, взаємозбагачення, взаємоповаги (а не протиставлення) української і російської мов. Аналітичних статей із питань перспектив економічного співробітництва України і Росії, тенденцій, прогнозів. Дуже глибокі аналізи стану паливно-енергетичних комплексів України і Росії. Стан інших важливих сировинних ресурсів цих країн, перспективи інтеграції на практиці, широкий розвиток найщиріших дружніх відносин між Україною і Росією в усіх сферах життя і діяльності цих суверенних, але найспорідненіших держав.
Мої найкращі побажання всім тим працівникам «Дня», які, не шкодуючи сили, не рахуючись із часом, а часто не шкодуючи здоров’я, приносячи в жертву своє благополуччя, нервову систему, особисте та сімейне життя, роблять цю розумну і потрібну газету незамінною та найважливішою. З Новим, 2001 роком вас, дорогі друзі! Нових вам відкриттів і знахідок на шляху до розуму та сердець ваших прихильників і шанувальників, скромних читачів, які люблять вас.
Олександр Степанович ЖЕРДЕНКО, м. Щорс Чернігівської обл.
Pік, щo минає, виявився непростим, але він приніс розуміння того, що все-таки можна досягнути чогось хорошого, якщо його цілеспрямовано прагнути. Йдеться не тільки про індивідуальний успіх, але й про перемогу трудового колективу.
Набагато простіше зібрати навколо себе натовп, заплативши кожному по 20 гривень за крики «Геть!», аніж об’єднати багато тисяч людей навколо творчої ідеї. Час лідерів-руйнівників відходить у минуле. Вони усвідомлюють фатальний для своїх політичних потуг результат, але намагаються будь-що повернути час назад. На рубежі двох тисячоліть ми спостерігаємо агонію вчорашніх комуно-соціалістів та неонацистів. Коли їм здається, що влада валяється на дорозі і вони її можуть підібрати, ультраліві і ультраправі демонструють єдність абсурду. Під маскою дикого бунтарства виявляється банальне підлабузнювання перед владою грошового мішка. А публічна огульна хула глави держави «вождями революції» — своєрідний різновид плазування і самоприниження, що пояснюється з відсутністю внутрішньої свободи та впевненості в собі. Тому будь-яка справа, за яку беруться «вожді революції», рано чи пізно провалюється. Питання тільки в силі і наслідках руйнування і в тому, що під «уламками» виявляються долі тих, хто сліпо прямував за «вождями».
Для лідерів-будівників влада є не самоціллю і не вищою цінністю, а способом змінення життя людей і країни на краще. Такі лідери є і в Києві, і в Маріуполі. 2000 року в Україні з’явилося перше велике промислове підприємство, приватизоване трудовим колективом — ВАТ «ММК ім. Ілліча». Через недосконалість законодавства, відсутність закону про оренду з подальшим викупом, через приховану і явну протидію з боку могутніх фінансово-промислових інтересів це здавалося неможливим. Але до приватизації трудовий колектив ішов поетапно з травня 1993 року, коли було підписано договір оренди, через консолідацію акцій, створення ЗАТ. І кожний етап супроводжувався розвитком виробництва і поліпшенням добробуту людей. Тому сталося усвідомлене згуртування трудового колективу на чолі з конструктивним лідером В.Бойком — навколо ідеї народної приватизації. У зв’язку з цим варто замислитися над таким фактом: з 39164 акціонерів конкуренти не знайшли жодного, якого б можна було підкупити! Справами, фактами і аргументами вдалося переконати народних депутатів, які приїжджали на комбінат, що наш варіант приватизації піде на користь людям і країні. 25 листопада Президент України Л.Кучма підписав Закон «Про особливості приватизації ВАТ «ММК ім. Ілліча». Безперечно, це додало більшої впевненості у своїх силах і показало, що і парламент, і Президент відкриті для конструктивних пропозицій і прислухаються до думки людей, а отже, і зміни в житті країни на краще можливі.
Галина АЛЕКСАНДРОВА, Маріуполь
Так, 2000 рік додав мені впевненості у власних силах і мож
ливості змінити моє життя й життя країни на краще. І це головним чином пов’язано з моєю співпрацею з газетою «День», де я мав можливість висловити свої погляди на ті чи інші проблеми, зміг брати участь у «Громадському форумі». А ці мої погляди сформувалися в мене впродовж 3/4 нашого століття. Жодна відома мені газета не друкує стільки листів читачів, тим паче з протилежними думками, тим паче даючи читачам можливість вести полеміку на її сторінках, як це робить «День». І це, на мій погляд, вища форма демократії. Позитивним 2000 р. було формування у Верховній Раді біль
шості з надією, що вона ухвалить потрібні Україні закони з розвитку економіки та захисту здоров’я населення країни. Але події навколо зникнення журналіста Георгія Гонгадзе та оприлюднення аудіозаписів перекреслили всі досягнення цього року. Україна знову на роздоріжжі, без міцної влади.
Я пенсіонер, мої плани на 2001 рік скромні. В міру моїх сил і можливостей співпрацюватиму з газетою «День».
Президентові, Верховній Раді, уряду 2001 року:
— суворо дотримуватися Конституції України та її законів;
— ніякі дії не повинні суперечити «Загальній декларації прав людини»;
— сумлінно виконувати свої функціональні обов’язки;
— їхні дії не повинні суперечити інтересам України та її народу;
— відповідати на критику в ЗМІ й на листи виборців, роблячи цим свою діяльність прозорою;
— ухвалити поданий до Верховної Ради Закон «Про монополію на виробництво та реалізацію спиртних і тютюнових виробів», і на отримані від цього кошти підвищити насамперед допомогу на дітей і зарплату бюджетників;
— встановити лічильники газу, опалювання й води, як на магістралях, так і в квартирах — це економія величезних коштів;
— усі, хто приймає закони та розпорядження, мають нести матеріальну відповідальність за можливі збитки;
— для безробітних організувати громадські роботи, які є в інших країнах;
— посилити боротьбу із самогоноварінням і розповсюдженням наркотиків;
— ухвалити закони, спрямовані на стимулювання свого виробництва.
Що побажати ЗМІ? Мені здається, брати приклад з роботи «Дня», більше публікувати листів читачів з протилежними думками. Висловлювання на радіо й телебаченні мають відображати різні точки зору, а люди самі мають вирішувати питання: кому вони більше вірять, з ким вони згодні, а з ким ні. Слід добиватися закону, щоб усі виробники в Україні мали кошти на рекламу своїх товарів і послуг у ЗМІ України, тоді ЗМІ будуть незалежнішими.
Мені здається, що людина має завжди мріяти, завжди сподіватися на щось, щось робити для цього, виходячи зі своїх можливостей. Тому я й 2000 року мріяв багато про що, як і в попередні, навіть найважчі, роки. Гадаю, «мрійливість» — це риса характеру, й вона не завжди пов’язана з певними подіями. Можна читати книгу, газету і мріяти.
Я свої теми запропонував у «Дні» №221 «Дискусія наближає до істини». Крім того, сам особисто пропоную підготувати статті на задану медичну тему, яку газета вважатиме актуальною. Це може бути й захворюваність інфекційними хворобами, наркоманія, алкоголізм, травматизм і багато іншого.
Що побажати газеті та її співробітникам? Безумовно, здоров’я. Звичайно ж, щастя. І добрих актуальних матеріалів у газеті. Тобто залишатися «Днем» і, по можливості, удосконалюватися.
Владислав КОМОВ, Київ
