Цього тижня чи не найважливішою новиною став продаж «Криворіжсталі». У медійній же сфері топ-новинами стало призначення нового президента НТКУ Віталія Докаленка та заява про звільнення з посади віце-президента компанії Андрія Шевченка. Про ці та інші події — у щотижневій рубриці «Дня».
Руслан ІВАНИЦЬКИЙ , Німецький культурний центр «Ґете-iнститут у Києві»:
— Переглянув першу частину стрічки Єжи Гоффмана «Україна», яка демонструвалася в рамках Міжнародного кінофестивалю «Молодість». Перше враження неоднозначне. Фільм, безперечно, потрібний і корисний. Він відкриває світові Україну. І це чудово! Але чому світ має дізнаватися про нашу державу з подачі представника нехай і дружньої, але іншої держави? Невже в Україні немає власних талановитих режисерів, а чи, може, бракує коштів, щоб розповісти про становлення власної нації? Хоча фільм і консультували імениті українські історики, проте відчувається, що фільм відзнято поляком, і певні періоди нашої історії подані саме під його кутом зору. Хтось може заперечити, мовляв, збоку видно краще, але ж хто, як не сама держава, власними силами повинна турбуватися про свій міжнародний імідж? Хоча фільм практично стовідсотково створено на українському матеріалі, проте вже вкотре ми віддаємо наше право трактувати власну історію іншим. І тому, власне, втішає ідея створення на базі запущеного Арсеналу музейного комплексу «Мистецький Арсенал». Адже в рамках цього проекту заплановано створення музею історії України та перенесення туди ж історичного музею, а також музею декоративного мистецтва. Вважаю, що такі кроки є одними з найважливіших у плані подання історичної та національної самобутності нашого народу.
Тарас КЛОЧКО , технічний директор будівельної фірми «Інтербір»:
— Нарешті за скандальний комбінат «Криворіжсталь» Україна отримала реальні гроші. Нова ціна в 24 мільярди 200 мільйонів гривень вшестеро вища за ту, яку заплатили за підприємство колишні власники. Навіть ті, хто колись голосував за заборону продажу комбінату, позитивно оцінюють цей крок. Напевно, так треба було зробити ще кілька років тому. Це додає оптимізму, бо, думаю, країна зможе вирішити хоча б деякі зі своїх насущних проблем. Останні кроки в цьому питанні за владою: правильно скористатися отриманими грошима і скерувати їх у потрібне для населення русло. Приємною звісткою стала і новина про те, що в Україні не знайшли пташиного грипу. Добре, що Міністерство охорони здоров’я не нехтує цією величезною загрозою і перебуває у стані високої готовності, а прикордонні області України оголошені зоною підвищеного ризику. Однак щодо можливості передачі модифікованого грипу від людини до людини, то сумніваюся, що МОЗ зможе швидко на це зреагувати і чимось допомогти. На жаль, останнім часом довелося ще раз пересвідчитися у тому, що швидка допомога не є вже такою швидкою. Серед приємних подій також можна назвати і те, що Україна увійшла до трійки країн з найкращим розвитком національного законодавства щодо ЗМІ. За підсумками дослідження, проведеного московським Інститутом проблем інформаційного права, лідерами стали Грузія, Естонія та Україна. Щоправда, до уваги бралося лише законодавство країн СНД та Прибалтики, однак все ж таки тішить, що з максимальної кількості балів (12) Україна отримала вісім і опинилася на третьому місті. Приємно дивує і те, що московський інститут оцінив своє російське законодавство у сфері мас-медіа на чотири бали. Та щодо оцінки з внутрішнього боку законодавства стосовно ЗМІ, то я б оцінив його набагато нижче. Дивує те, що народні депутати ніяк не можуть дійти згоди і змінити норму «Закону про вибори народних депутатів», яка дозволяє тимчасово припиняти діяльність ЗМІ за порушення під час виборчої кампанії. У якихось незрозумілих випадках можуть тимчасово припиняти вихід газети або відбирати ліцензію у мовника. Постає запитання: як тоді отримати повноцінну достовірну інформацію? Хочеться сподіватися, що депутати визначаться і ми не будемо під час виборчої кампанії знову сидіти в інформаційному вакуумі. Ще однією неприємною звісткою, як на мене, стала заява про звільнення з посади віце-президента НТКУ Андрія Шевченка та призначення президентом Національної телекомпанії Віталія Докаленка. Я майже нічого не знаю про цих людей, але ті зміни, які започаткувала команда Шевченка і які, можу iз впевненістю сказати, стартували успішно, змусили нас, глядачів, подивитися на канал по-новому. Уперше за стільки років я повернувся до новин на цьому каналі. Тому хочеться сподіватися, що всі зусилля, які до цього були покладені, не зійдуть нанівець.
Вадим ШКОДА , голова ради з російської літератури Національної спілки письменників України:
— З останніх подій, безперечно, варто відзначити продаж «Криворіжсталі». Через те, що процес дещо затягнувся, то, звичайно, з різних причин, це порадувало багатьох. Тепер, гадаю, все більш-менш стане на свої місця. Залишається сподіватися, що такими великими грішми наша влада і держава зуміють розпорядитися розумно. А не просто розтратити... Хочеться, щоб якусь їхню частину було використано на те, щоб наша країна отримала більше дивідендів у світі, а це, своєю чергою, поліпшило життя багатьом людям. Так само великою подією для мене стало проведення в Ірпені великого літературного конкурсу «Творча молодь Приірпіння». Це було подією для всього району: для молоді, вчителів... Наскільки я пам’ятаю, в останні роки такі заходи не проводилися. Цей конкурс, у якому брала участь велика кількість прозаїків, поетів, і свято були приурочені до сторіччя з дня народження Михайла Шолохова. Журі відзначило 15-х кращих. Це для них — важлива подія. Окрім того, їхні вірші почали публікуватися в газеті «Ірпінський вісник». Для більшості з них — це перша в житті публікація. Для мене особисто відкриттям стала книга ірпінської поетеси Ніли Висоцької. Я і раніше читав її вірші, але останні — просто прекрасні. Це — відкриття периферійної літератури. Також я і мої колеги раді з того, що знову почали зміцнюватися стосунки з Росією. Поїздка прем’єр-міністра Юрія Єханурова з цього погляду дуже важлива. Бо для багатьох українців Росія — не просто сусід чи стратегічний партнер, а щось більше. Наприклад, у мене на Житомирщині, на хуторі Високий Камінь, є маленька дача. То там у мешканців мало не кожної хати є родичі в Росії. Тому сподіватимемося, що наша влада знайде можливості глибше поглянути на наші стосунки.
Олеся БІЛОУС , художник-монументаліст:
— Прикро, що в політиці сьогодні твориться щось незрозуміле для пересічного українця. Нібито всі хочуть в політиці позитиву, але вже важко зрозуміти хто правий, хто неправий, що добре, що погано. Тому на фоні цього дуже позитивні враження дарує осіння погода. Зараз тепло і ще не є затяжними дощі, після яких дуже гарно пахне земля і листя. Цього тижня тривають шкільні канікули. Дуже приємно спостерігати за дітьми на вулицях: як вони бавляться, зав’язують одне з одним стосунки... Це те, що допомагає жити. На жаль, не вдається слідкувати за фестивалем «Молодість»: повноцінної інформації про цей визначний фестиваль на ТБ немає, а ходити з маленькими дітьми на його фільми важкувато. І дуже шкода, що наше ТБ пасе задніх. Усе, що транслюється, — «старе» і ні на що не надихає.
