Цього тижня в житті країни було чимало помітних подій. Але, зі зрозумілих причин, майже всі наші експерти, оцінюючи, що хорошого та поганого, на їхню думку, сталося останніми днями, говорили й про майбутні вибори. Багато кого не залишив байдужими вчинок журналістів, якi протестували проти цензури. Детальніше про настрої українців напередодні виборів — у традиційній рубриці «Дня».
Григорій ШВЕРК , віце-президент ЗАТ «Український медіа-холдинг»:
— Що хорошого? 1. Бачу інтерес міжнародного співтовариства до України, який постійно посилюється. Приємно відчувати, що твоя країна — в центрі уваги. Щось, пов’язане з виборами, щось — ні. Американці, незважаючи на свої власні непрості виборчі розклади, не забувають про нас. Візит Путіна, візит генерального директора Всесвітньої газетної асоціації Тімоті Болдінга... Значить, Україна для багатьох важлива і цікава. 2. Парад, присвячений звільненню України. Тут важливий не сам парад, а те, що ми не забуваємо і, сподіваюся, ніколи не забудемо те, що було 60 років тому. Мій батько воював, і я дуже не хотів би, щоб наші внуки коли-небудь забули, хто кого переміг у тій війні, і тих, хто приніс нам цю Перемогу. 3. Загострилася інтрига в чемпіонаті України з футболу, дякувати харківському «Металісту». Сподіваюся, далі веселіше буде. 4. Канікули у молодшої дитини почалися, на «вилазку» у вихідні з’їздили. Погода чудова, природа прекрасна. 5. У Бориса Ложкіна, президента ЗАТ «Український медіа-холдинг», 23 жовтня день народження був. 33 роки, вік, самі розумієте, знаковий.
Що поганого? На поганому вважаю за краще не зациклюватися. А навіщо? Все пройде, як говорили у давнину. Хоча ті ж вибори, які наближаються, дають привід. 1. Є відчуття, що демократичний акт «вільного волевиявлення» перетворюється на якусь істерію. Шановані люди б’ють один одному пики і ламають меблі. Може, вони не такі вже шановані? Чи після 31 жовтня або 21 листопада життя закінчиться? Вам же потім ще кiлька років зустрічатися в сесійній залі й разом законотворчістю займатися. Чи якась половина країни емігрувати збирається у разі неперемоги свого кандидата? Як би сказав Жванецький, «поспокойнее бы надо». Велика кількість знайомих і близьких мені людей збираються голосувати за різних кандидатів. То що, мені через це перестати добре до них ставитися? 2. Президента холдингової компанії «Видавництво «Бліц-Інформ» Сергія Мельничука арештували. Неправильно це, навіть якщо є у «Бліц-Інформу» проблеми з податками. Добре, що вже відпустили. За тиждень до виборів затримувати керівника одного з найбільших у країні видавництв — це також спокою не додає, хоча до виборів ніякого відношення не має.
Ольга КОНОЩУК , художниця:
— Минулий тиждень був насичений приємними подіями в моєму творчому житті. У Канадському штаті Саскатун відбулося відкриття українського концерну, який представляє продукцію одного з українських виноробів. Важливою частиною презентації був аукціон, де експонувалися мої живописні роботи. Крім того, нещодавно ми всією сім’єю повернулися з Туреччини, де провели насичений враженнями час на Середземному морі. Після відпочинку ми роз’їхалися — хто в Україну, хто в Росію. Відразу після приїзду моя сестра, Світлана, закінчила роботу над стилістикою та дизайном проведення Віденського балу, організованого Посольством Австрії в Україні. Вона була головним художником цього світського заходу, який пройшов у Київській міській адміністрації й був пишним та витонченим. Симфонічна музика, шелестіння бальних суконь — усе це в період відповідального моменту в житті кожного українця, а саме — напередодні виборів. Тому ні відпочинок, ні творчість, ні робота, ні бали не приглушують хвилювання за майбутнє нашої країни. І хоча моя сім’я в Україні, а я нинi у Росії, ми всі стежимо за подіями і не залишимося байдужими до процесу голосування.
Галина ГУБЕРНА , доктор економічних наук (Донецьк):
— Цього тижня спілкувалася з внуками. Це — найприємніше. Добре, що вони успішно навчаються в університеті. Однак погано, що вони не люблять читати. Добре, що я вже вивчила їхній сленг. Але погано, що вони, як і більшість молоді, не прагнуть вивчити нашу літературну мову. Добре, що нарешті ми зможемо прийти на вибори і обрати свого президента. А погано те, що я захворіла. Але сподіваюся, що до дня виборів поправлю своє здоров’я.
Юрій БЕЗХУТРИЙ , професор, декан філологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна:
— Найприємнішою подією тижня для мене стала презентація книжки спогадів про Івана Світличного. Збірка називається «Доброокий». До речі, таке ім’я дав відомому шістдесятнику Василь Стус. Ми з величезним нетерпінням чекали цієї значущої події, тому що ми цінуємо Світличного не лише як учасника дисидентського руху, як шістдесятника, а й як колишнього студента нашого університету. В цій книжцi подаються спогади про нього близько сімдесяти авторів, серед яких, насамперед, люди, які були знайомі з ним особисто. Презентацію книжки теж проводили люди, які були близькими до Івана Світличного: його сестра, Надія Світлична, відомий дисидент, поет, колишній політв’язень Микола Горбаль, народний депутат попередніх скликань, політичний діяч Генріх Алтунян та інші. Не випадково, мабуть, ця презентація відбулася в Центральній науковій бібліотеці нашого університету. Адже Надія Світлична запропонувала передати університету бібліотеку Івана Світличного, яка зараз міститься в його квартирі. У ній нараховується близько десяти тисяч книжок. Ця ідея була схвально прийнята в університеті. Навіть було обговорено процедуру передачі. Гадаю, це буде навіть окремий фонд Івана Світличного і, швидше за все, — в окремому приміщенні. Добре, що цими книжками зможуть користуватися всі бажаючі.
Лесь ТАНЮК , письменник, народний депутат:
— Хороше те, що будинок Центру Леся Курбаса нарешті добудували. Адже це будівництво тривало багато років. Сподіваюся, що в новому приміщенні Центр розгорне плідну роботу. Цього тижня багато їздив по Україні: побував на Чернігівщині, Рівненщині та Київщині. І завдяки цим поїздкам переконався, що вибори все ж таки пройдуть у нормальному режимі. Всі мої спостереження говорять про чітку політичну орієнтацію нашого народу. Щодо особистого й приємного — харківське видавництво «Фоліо» прислало мені «сигнальний» примірник двох томів моїх «Щоденників». Приємні враження залишилися після святкування 60-річчя Спілки театральних діячів України: ми мали змогу познайомитися з репертуаром різних театрів.
