Цього року Міжнародний фестиваль «Володимир Крайнєв запрошує…» було присвячено 100-річчю з дня народження В. Горовиця. У концертах виступали юні таланти з України, Росії, Японії та «дорослі зірки» — французький піаніст Мішель Дальберто, болгарський фортепіанний дует Агліка Генова та Любен Дімітров, росіяни — віолончеліст Олександр Рудін, композитор Олександр Чайковський, співачка Наталя Єрасова. Порадували слухачів віртуози з Китаю, Кореї, Японії. Це не дивно — адже у країнах Далекого Сходу сьогодні справжній бум класичного виконавства — тільки в Токіо нараховується 30 тисяч викладачів фортепіано. Цього разу «японську школу» представили 14-річний Ногі Нарія та 23-річна Аяко Уєхара, яка минулого року отримала I премію на Конкурсі ім. П. Чайковського в Москві. А щодо українських піаністів, то Ігор Четуєв, Олексій Гринюк, Дмитро Онищенко та Денис Прощаєв вкотре полонили своїх шанувальників високою майстерністю гри.
У фестивалю вже сформувалося своє коло «фанів» — це і просто меломани, і юні піаністи, їхні вчителі та батьки.
Наймолодшою з учасників цього року була Валерія Мірош із Керчі, якій 2 жовтня виповнилося 12 років. Кияни її запам’ятали за концертами лауреатів Конкурсу В. Крайнєва — минулого року вона завоювала гран-прі. На фесті Валерія виступила в заключному концерті. Чудово виконала Концерт № 23 Моцарта. Дивлячись на юну піаністку, забуваєш, що вона ще дитина, так тонко вона передає всі нюанси музики. «Перед виходом на сцену я хвилююся, але варто побачити публіку — відчуваю щастя. Я вся віддаюся виконуваному твору», — зізналася Валерія Мірош.
Діти зміняли одне одного за інструментом. Усіх дуже тепло приймала публіка. Наприклад, Дінара Наджафова всього на два роки старша за Валерію Мірош. У Києві вона запам’яталася як лауреат першої премії конкурсу В. Крайнєва, який відбувався в 1989 році. Уже тоді Дінара вражала своєю цілеспрямованістю, енергією, експресивною музичністю. За минулі роки вона почала грати ще віртуозніше. До її послужного списку додалися перемоги в престижних фортепіанних конкурсах, збільшився список країн, у яких вона виступала.
— Дінаро, все твоє життя — це заняття, заняття… Не шкодуєш, що інші діти гуляють, а тобі доводиться багато грати на роялі?
— Я не уявляю собі життя без рояля. Мені подобається процес розучування нових творів. Люблю репетирувати, шукати нюанси, як передати музику. А виступ для мене — величезна подія. Щоб почути оплески слухачів, слід добряче попрацювати.
