Вона має назву «Коло Заспи», а саме слово «коло» має декілька значень: коло як сакральний знак, який несе в собі безкінечність, початок і кінець; також воно вживається в значенні «біля чогось, поблизу», а ще часто слово «коло» застосовують, коли йдеться про якусь спільноту — коло друзів, коло професіоналів, наукове чи мистецьке коло… Днями за 15 кілометрів вiд Києва — коло Кончi-Заспи — утворилося нове коло, яке, мабуть, поєднує в собі не один зміст: художня галерея «Коло Заспи». Відрізняється вона від інших, зокрема, й своїми розмірами. І справа не стільки в тому, що полотна і скульптури митців у «Колі Заспи» розмістилися в двох великих залах, а в тому, що галерея від початку була запланована з перспективою: аби мистецькі роботи виставлялися не лише всередині, а й назовні — в невеличкому парку.
— Це друга наша галерея після «Кола» на Печерську, яка там працює вже п’ять років, — розповіла господиня «Кола Заспи» Олена Старшинова. — Ідея заміської галереї виникла тому, що ми задумали творчий проект — розвинути тему української школи садово-паркового мистецтва. Природно, що демонструвати її потрібно не в приміщенні, а в ландшафті. Через те ми вирішили будувати галерею, щоб був шматочок землі. І ось вийшло! Художники, з якими ми тут працюємо, — ті ж, з якими ми працюємо в першій галереї. Але тепер коло розшириться, бо є більше можливостей — є простір.
Саме простір дав можливість думати пані Олені про подальшу організацію в новій галереї групових тематичних виставок. У задумі вже є цикл виставок на тему «Генії з провінції», «Забута знаменитість», «Молодий талант», «Сучасний український портрет» тощо. І оскільки творчість вимагає від художників максимальної віддачі, завданням галеристів є допомагати просувати їхню творчість «в маси», адже немає нічого гіршого для митця, ніж коли його полотна залишаються в майстерні, де їх ніхто не бачить.
— Ми чекали на цю подію, — сказав художник Анатолій Тертичний. — Коли тільки побачив цю галерею, то був приємний шок: величезні вікна й стіна! Мені дуже подобається те, як підійшла Олена до архітектурного задуму будівлі — просто і дуже оригінально. Думаю, що відкриття нових мистецьких галерей свідчить, що в Україні починає розвиватися арт-ринок. Він мусить з’явитися, ми цього довго чекали, й от відкриття «Кола Заспи» — це ще одна нагода розвинути цю роботу... Москва — це добре, але ми — тут і нам треба жити, як люди. Шкода, що в нас художники й досі бігають «наліво- направо»... Потрібно, щоб було щось більш стале — система, яка опікуватиметься талановитими митцями. Тоді кожен художник матиме своє «місце» і, так би мовити, ціну. Це й буде арт-ринком.
Чому на відкритті «Кола Заспи» художники так багато розмов ведуть про арт-ринок? Бо, власне, частково на нього вони й працюють, і нова галерея — його частина. Приміром, будь- хто може заїхати додому до Олени Старшинової (в прямому розумiннi слова, тому що господиня одночасно живе в цьому будинку), подивитися виставку і придбати щось для власного інтер’єру чи екстер’єру.
Щасливий художник — той, у кого є багато роботи. Проблема запитаності добре знайома українським художникам і відомій київській галеристці — власниці художнього салону «Ірена» Ірині Осадчій. Їй подобається, що «Коло Заспи» відкрилося не в Києві, а за містом, оскільки люди, які не часто бувають в столиці, зможуть приходити сюди. Зрештою, добре, що в Україні — адже так більше робіт залишатиметься у нас.
— Думаю, що над цим будинком і галереєю ще слід працювати й працювати, — зі знанням справи зауважила пані Ірина, оскільки свою відкрила ще 1991 року і знає всі секрети розбудови власної справи. — Кожен будинок вимагає господарської руки: щоб за ним доглядали, вдосконалювали, постійно опікувалися. Але й те, що вже зроблено, — цікаво, гармоніює з природнім навколишнім ландшафтом. Крім того, це не тільки галерея, а й ще помешкання. Виходить на західний зразок, коли в житловому будинку розміщується галерея і господиня має можливість більше часу проводити серед витворiв мистецтва. Мені подобається неординарність будинку, який вирізняє його з- поміж інших і відзначається смаком. Думаю, що так потрібно виховувати інших людей, щоб вони брали приклад і теж прикрашали свої заміські будинки творами мистецтва…
З нею повністю погоджується скульптор Олександра Рубан, яка зі своєю творчою сім’єю теж була гостею та учасницею виставки в «Колі Заспи». Вона переконана, що мода на твори мистецтва лише розпочинається, і оскільки нині багато людей будуються за містом, то на подвір’ї чи в садочку вони можуть спокійно розміщувати красиві скульптури.
Під час спілкування художники та галеристи не обминули проблему непідтримки митців державою. За словами Ірини Осадчої, на жаль, нині в Києві галереї закриваються — митцям не дає працювати проблема високих ставок на оренду приміщень. Разом з тим художники відзначають, що зростає й кількість поціновувачів справжнього мистецтва, які розуміються на живопису та скульптурі та роблять замовлення.
Загалом нині в «Колі Заспи» експонуються роботи близько 50-ти авторів. Здебільшого — київських, але є i кримські, артемівські, вінницькі. Серед відомих художників тут є твори народного художника України Юлія Сенкевича, заслужених художників України Миколи Білика та Віктора Липівки тощо. За словами Олени Старшилової, «Коло Заспи» на те й організовувалося, щоб залучати й підтримувати художників зі всієї України. Тому закономірно, що виставка постійно буде змінюватися, задум — розвиватися, а мистецьке коло — розширюватися.
