«Чотири Я» — так називається нова виставка, що відкрилася в галереї «Акварель». Словосполучення, що й казати, дещо своєрідне. Утім, його пояснити нескладно: у виставці беруть участь четверо художників. Усі вони є родичами й становлять навіть не творчу династію, а якийсь клан або, якщо хочете, артіль. Отже, в «Акварелі» експонуються роботи Юрія Копчака, його юної доньки Наталі Копчак, його ще більш юного сина Андрія Копчака, а також Тараса Голика — чоловіка другої дочки Юрія Копчака. Варто додати, що на цьому «Я» Копчаків не вичерпуються. Просто інші представники клану цього разу не вважали за потрібне виставитися, поступаючись місцем родичам-колегам.
Цілісність нинішньої виставки дивовижна й навіть якось нелогічна (якщо врахувати цю її назву). Можливо, причина цього — у безперечній виразності «звихреного» живопису Юрія Копчака. Його манера найбезпосереднішим (дуже безпосереднім) чином вплинула на творчість Наталі Копчак. Навіть Тарас Голик, що явно тяжіє у своїх пейзажах до солідної стабільності й певної традиційності, часом ловить свій світ на бажанні стрімко «закрутитися». Андрій Копчак, на перший погляд, видається найоригінальнішим із-поміж «Чотирьох Я». По- перше, він виставляє не живопис, а графіку. По-друге, він віддає перевагу символіко-алегоричним композиціям перед натюрмортами й пейзажами. Однак, за великим рахунком, це просто інша грань того ж сімейного стилю, помноженого до того ж на юність автора. Таким чином, унікальність кожного із чотирьох художників «Чотирьох Я» може бути з’ясована хіба що після копіткого (і, мабуть, недоречного) аналізу їхніх творів.
