Так уже в цьому житті вийшло, що минулої зими до всіх моїх бід я ще й важко захворів... Не маючи роботи, а звідси й коштів для існування, я не міг собі дозволити звернутися до лікаря, бо самі знаєте, що «безкоштовне медичне обслуговування» в нас залишилося лише на папері...
Причину своєї хвороби я не знав. У горлі розросталася якась пухлина, яка з кожним днем усе сильніше перекривала моє дихання, і я в думках уже поставив на собі хрест...
Але якось дружина з сином принесли додому малесеньке кошеня, забрали його плачучого прямо з вулиці. Худющий, голодний, крижаний від холоду, схожий своїм ледве живим тільцем на шматочок мотузка з ниточками замість лапок, він поїв і відразу ж заснув у нашій теплій кухні, де й проспав цілий день.
Увечері, ледве опам’ятавшись, ця сіро-смугаста грудочка котячого життя прийшла до моєї постелі та, насилу вилізши вгору по ковдрі, сів на мої груди. Освоївшись, він старанно почав топтати своїми передніми лапками моє горло, саме місце пухлини, злегка поколюючи його гострими, як голочки, кігтиками. Спочатку я хотів його з себе скинути, але щось мені підказувало, що цього робити не можна, і вусатий масажист старанно продовжив свою «роботу». Втомившись, він зістрибнув на підлогу і пішов до іншої кімнати.
Раніше в нас ніколи не було в домі кота, тому ніхто з членів моєї сім’ї не міг безпомилково визначити — «він» це чи «вона»? Але оскільки боже створіння було дуже навіть мініатюрним, мої домашні вирішили назвати його Масянею — на тому й зупинилися.
Уночі, коли всі вляглися, Мася знову прийшла до мене і впевнено повторила свій «масаж» разом із «голковколюванням».
Повинен сказати, що моя дружина, скільки я її пам’ятаю, страждала головним болем. Дійшло вже до того, що навіть найсильніші пігулки не знімали в неї страшні спазми, і в моменти кризи нам із сином залишалося лише їй співчувати...
Так ось, після першої ж нічної процедури на моєму горлі, Мася від мене перейшла до дружини і шапочкою вляглася в неї на голові. Посміявшись над нашим «сімейним лікарем», ми заснули.
Вранці, дружина вперше не вимовила своє традиційне: «Голова просто розколюється»... Наскільки стало краще й мені — не знаю, але що — не гірше, це я відчув однозначно...
Усі подальші дні наша «масажистка» топтала моє горло, а вночі спала на голові в дружини...
І, о диво! Буквально через місяць я видужав! Від пухлини, сподіваюся, що вона не була злоякісною, не залишилося навіть спогадів. Щоправда, деякий час після мого зцілення Мася все ще продовжувала приходити до мене, але вже нібито перевіряючи стан свого «хворого». Потопчеться трохи, пересвідчиться, що все гаразд і йде геть.
Що ж до дружини — головний біль для неї став великою рідкістю.
А наша кішечка, дійсно, виявилася жіночої статі і недавно народила нам перших своїх чотирьох кошенят. Трьох ми віддали незнайомим людям, а четвертого — другу. Наступного дня він розповів нам, що вночі кошеня нізащо не захотіло спати поруч із ним, а вляглося на груди дружини, яка скаржилася того вечора на болі в області серця...
