Я, як завжди, поєднував відрядження з грою в футбол. Цього разу це був
Кубок «Сухої балки», під час якого наша журналістська команда поспілкувалася
з гірниками-спортсменами шахти «Ювілейна» імені Фрунзе.
Знаєте, що вразило: тут ніде не побачиш людей із печаттю втоми або розчарування
на обличчях — здорові, незакомплексовані й головне — задоволені життям
люди. Нині це вдвічі приємніше. На спортивному святі вони були не його
фоном, а творцями. Це своєрідне ноу-хау, є сенс перейняти. На трибунах
стадіону могли б розміститися щонайменше 5000 глядачів, але... всі вони,
ці тисячі, були на доріжках, на футбольних полях, на помостах і секторах
стадіону. І сходилися на трибунах, займаючи весь вільний простір, лише
на вручення призів і нагородження переможців.
Мотор всього цього дійства — голова профкому гірників «Суха балка» Валерій
Міхневич — з’являвся у всіх гарячих точках, устигаючи вручати призи, випробовувати
сили у поєдинках із лідерами армрестлінгу, не забуваючи при цьому нагадати
нам про те, що герої всіх турнірів завтра чекають нас на глибині 1060 м
під землею в шахті ім. Фрунзе.
Дві шахти ВАТ «Суха балка» — це невелике людське товариство із 4500
працюючих гірників та їхніх сімей. Руда цих шахт багата і тому використовується
всіма металургійними комбінатами України. Тут вирішено найважливіші побутові
проблеми — житло, оздоровлення, спортивно-масова робота. Ці люди азартні.
А тому із задоволенням беруть участь у турнірах із армрестлінгу і важкої
атлетики, боротьби і перетягування канату (врахуйте, це не разові, а регулярні
щотижневі акції). Звичайно ж, тут за популярністю лідирують футбольні турніри,
і дорослі, і діти щодня знаходять собі заняття та відпочинок до смаку.
Можуть наші люди жити цікаво. Вони кажуть, що коли не заважатимуть,
то здоров’я і добро будуть завжди з ними, і це говорили нам не спеціально
підібрані майстри давати інтерв’ю, а просто перехожі, люди на стадіоні,
гірники в шахті...
Ви знаєте, виходить, як не крути, а ніякий це не секрет. Просто є сильні
й умілі лідери, ось і атмосфера здоров’я та радості від роботи по-хорошому
заражає оточуючих. Самі собою відпадають і не прищеплюються до «Сухої балки»
наркоманія, пияцтво, дитяча безпритульність, дармоїдство. Немає в цьому
куточку Кривого Рогу людей із такими звичними вже похмурими обличчями,
а це сьогодні вже, як кажуть росіяни, «дорогого стоит». Можливо це невелике
товариство — модель нашого нормального майбутнього життя? Запитання не
риторичне. Приїздіть до «Сухої балки» — самі побачите.
Кривий Ріг — Київ
№177 17.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
