У той час, як телебачення, а пізніше й інтернет набували все більшої популярності, театру все настійливіше пророчили смерть. Але телепрограми навряд чи колись зможуть замінити живу матерію вистави. Сидячи біля екранa телевізора, неможливо пережити емоції, відчути особливу магічну ауру від безпосереднього спілкування з актором. Окрім того, ТБ настільки тісно увійшло до нашого життя, що стало буденним і звичним. А похід до театру можна перетворити на справжнє свято. Але, безперечно, для будь – якого свята потрібні гроші. Скільки ж сьогодні коштує задоволення провести вечір у театрі?
КВИТКИ
Наприклад, до Театру російської драми можна потрапити мінімум за 7 гривень. Але, якщо ви не хочете сидіти на другому ярусі, де відкривається чудовий вид на люстру театру й погано видно сцену, то потрібно розщедритися, заплативши в кілька разів більше — вартість квитків доходить до 75 гривень. Дещо дешевше обійдеться похід до Театру іменi Івана Франка. Тут квитки від 5 до 50 гривень. Вечір у Національній опері — від 5 до 70 грн.
Якщо ж ви надаєте перевагу камерним театрам, то тут менше ніж за 20 гривень купити квиток неможливо (тому що продавати квитки дешевше маленьким театрам економічно невигідно), але глядач не ображається: з будь-якого місця сцену видно чудово .
Набагато дешевше в нашій столиці коштують дитячі вистави. На новорічні вистави Театр іменi Франка можна було відвідати дитині за 2 гривні, а Київський театр юного глядача на Липках — від 5 до 25 гр.
Це ціни на репертуарні вистави, а стосовно антрепризи, то тут справи дещо інакші. Звісно, українська антреприза набагато дешевша, ніж гастролерів з близького й далекого зарубіжжя. Так, квитки на виставу «Про мишей і людей» та «Біла ворона» Театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» можна придбати мінімум за 25 і максимум — за 200 гривень. А вистави заїжджих гастролерів, у середньому, коштують від 200 до 1000 гривень. Звичайно, дозволити собі таку розкіш може не кожен шанувальник театрального мистецтва. Але, як не дивно, дуже часто глядач готовий заплатити за квиток величезну суму грошей лише тому, що на афішах написано популярне сьогодні ім’я заїжджої знаменитості. Хоча, не завжди рівень численних московських антреприз, що демонструються киянам і гостям нашої столиці виправдовує очікування публіки...
ХIТ
До якого театру чи на яку виставу піти? Якщо ви чітко знаєте, що хочете подивитися, то краще купити квиток заздалегідь. «Безпосередньо перед виставою у нас купується приблизно 50% квитків. Але є постановки, квитки на які розкуплено вже за місяць наперед, — розповів адміністратор Театру російської драми В’ячеслав Жила. — Найважче у нас потрапити на такі різножанрові вистави, як «№13, Шалена ніч, або Одруження Пігдена», «Дерева помирають стоячи», «Пані міністерша», «Наполеон і Корсиканка». А в Театрі іменi Івана Франка аншлаговими постановками є: «Тевьє-Тевель», «Брати Карамазови», «Кін», «Наталка Полтавка» та інш. На зимові канікули каси Національної опери рясніли оголошеннями, що квитків немає. Так, аби повести дитину на «Лускунчика» батьки розкупили квитки ще в листопаді! (А щоб потрапити до «палацу казки», як назвали діти Київський академічний театр ляльок, що відкрився в грудні, доводилося переплачувати перекупникам, щоб потрапити на дитячі вистави в святкові дні). З репертуару Національної опери, за словами адміністраторів, особливою популярністю публіки користуються класика: опери —«Аїда», «Травіата», «Набукко», балети — «Спляча красуня», «Лебедине озеро», «Лускунчик» (причому, якщо в афіші написано, що в постановці зайняті провідні актори столичної сцени: Марія Стефюк, Володимир Гришко, Тарас Штонда, Олена Філіп’єва, Денис Матвієнко й інші артисти, то завжди буде аншлаг). До речі, Оперний театр, як і Національну філармонію, відвідують багато іноземців та істинних меломанів. За спостереженнями адміністраторів театрів, на легкі сучасні комедії переважно ходить молодь і люди середнього віку. Театрали старшого віку вважають за краще дивитися класичні твори, перевірені часом. Хоча, звичайно, це не аксіома. Молодь також досить часто приходить подивитися вистави, поставлені за творами класиків: Шекспіра, Островського, Чехова, Котляревського — особливо школярі та студенти, які не завжди встигають прочитати програмну літературу, а прийшовши до театру вони суміщають приємне з корисним. До речі, нинішнім хітом київських підмостків стала вистава «Ромео і Джульетта» в Театрі драми і комедії на Лівому березі Дніпра — його із задоволенням дивиться публіка різних поколінь...
ВАШЕ МІСЦЕ — В БУФЕТІ
Йдучи до театру потрібно пам’ятати, що вартістю квитка ваші витрати не обмежуються. За програмку, буклет чи бінокль доведеться платити додатково. Якщо ви захочете перекусити — відвідайте театральний буфет. І хоча, за відомим висловлюванням, місце акторів — у буфеті, вам також там дуже радітимуть. Скажімо, в Театрі іменi Франка є буфет за лаштунками, де, наприклад, коньяк, бутерброд і склянку соку можна замовити приблизно за 10 гривень, а взагалі в театральному буфеті все це обійдеться кількома гривнями дорожче.
До речі, в театрі треба бути готовим і до певних неприємних несподіванок. Наприклад, ви загубили гардеробний номерок — тоді доведеться заплатити штраф. Загубивши номерок у ТЮГ на Липках, ви віддасте 15, а в Театрі російської драми — аж 40 гривень. Але, відкрию невеликий секрет — у Театрі іменi Франка адміністрація не така сувора (офіційної суми штрафу там не встановлено). За словами гардеробниць, глядача вони попросять передусім не нервувати, а уважно переглянути все, що є в сумці, чи раптом злощасний номерок провалився за підкладку кишені, або може варто повернутися в зал пошукати — можливо там він випав. Гардеробниці стверджують, що, як правило, пропажа знаходиться й у них номерки глядачі майже не гублять. А взагалі: похід до театру — це передусім свято, що запам’ятовується надовго. Адже ті позитивні емоції, які дарує вистава, неможливо отримати більше ніде!
