Почати варто з того, що це не сольний альбом. Періодично Скрипка виступає без решти «Воплей» у різноманітних клубах. У таких випадках він грає самі старі і популярні пісні на зразок «Танців» та старовинні пісні з радянських фільмів. Все це він робить виключно під баян, на якому грає далеко не бездоганно, електрогітару, з якою знайомий дещо краще, і трубу. Один iз концертів був записаний, мінімально відредагований самим музикантом і випущений на CD.
Диск надзвичайно зворушливий і є необхідною покупкою для будь-якого меломана. По- перше, запис того, як Скрипка забув слова в пісні «Гоп-стоп, мы подошли из-за угла», має лежати на полиці кожного істинного любителя пісенного мистецтва. По-друге, мало хто уміє так працювати зі слухачем, як це робить Олег, і у нас зовсім не багато концертних записів, у яких атмосфера концерту передана так яскраво. Сольні концерти Скрипки скоріше нагадують тусовку в приміщенні якого-небудь сільського клубу з п’яненьким баяністом, що виконує «популярний репертуар», та іншим місцевим колоритом. Музикант ніби сам робить навмисно невдалі каверзи на себе, прискорює, збивається на нескладних баянних програшах, коротше кажучи, викладається на повну котушку. На концерті у залі Київського політеху він виступив з ансамблем пісні і танцю ЗС України, який фальшиво підспівував йому хором, грав на різноманітних мідних і танцював з червонопрапорним козацьким гигиканням. Пісня «Їхали козаки» набула в такому виконанні моторошнуватого вигляду, а народна «Ти ж мене підманула» перетворила сцену залу на щось середнє між плацом, повним у дошку п’яних єфрейторів, і двором, де вже третю добу грають сільське весілля. Краса надлюдська.
