Час летить стрілою. Незчулися, як кумирам підлітків гурту «Скрябін» виповнилось п’ятнадцять років. Дівчатка, які «балділи» від «Птахів» або під «Казки», вже мають своїх дітей, які, можливо, відкривають для себе групу «Скрябін» зразку початку тисячоліття. Однак до ювілею гурту «дожив» один Кузьма — Андрій Кузьменко. Ростислав Домішевський і Шура Гера відійшли один за одним зі складу «Скрябіна», тому класичний тріумвірат, який ціле десятиліття був брендом групи, повільно розчинився. Тепер нова формація із Кузьмою на чолі, яка і звучить, і виглядає інакше. Ясна річ, коли постало питання про підготовку ювілейного видання, Кузьма міг вибрати один з двох шляхів. Просто відібрати оригінальні версії найвідоміших хітів з усіх 11 альбомів і викласти їх на диск в хронологічному порядку; або повністю переписати старі шлягери новим складом, надавши їм зовсім нове звучання.
Андрій вибрав другий варіант, який особисто для нього як для лідера по-суті вже іншої команди виявився більш привабливим. Він рішуче відрізав пуповину, яка зв’язувала його з колегами по групі, тому як в тих піснях лишалося б забагато простору для ностальгії за класичним «саундом» старого «Скрябіна». А щоб надати збірці максимально демократичного вигляду, на офіційному сайті групи виклали пропозицію до фанів, аби вони самі назвали найпопулярніші пісні «Скрябіна». Надійшли «депеші» від 1500 чоловік. Найчастіше згадувані пісні і склали трек-лист з 15 пісень. Паралельно було складено відеолист з 15 відеокліпами «Скрябіна», багато з яких дублюють аудіотреки.
Ювілейну збірку з двох дисків (CD-аудіо і СD-відео) назвали просто, «Альбом 1989-2004», додали 16-сторінковий буклет у вигляді фотокоміксу, що не без гумору описує історію групи. Реальні герої коміксу — Кузьма і компанія — розмовляють там цитатами з пісень, і то все виглядає досить дотепно. Вкупі усе дійсно являє собою симпатичний мультимедійний продукт, що дає усебічне уявлення про одну з найпопулярніших українських команд. Єдине, що насторожує (переважно тих, хто знає групу усі 15 років), — це занадто рівне, надто рафіноване звучання альбому, відсутність тієї — нехай не дуже досконалої — автентичної енергетики «Скрябіна» різних періодів їхнього творчого життя.
