У галереї «Акварель» проходить персональна виставка київського художника Олександра Тарновського, яку він назвав «Сонячна імпровізація».
Олександр Тарновський — архітектор (така його освіта) і ювелір (таке його заняття — втім, заняття сьогоднішнє). Живопису ж віддає весь вільний час, тим більше що художник вважає за краще працювати у вельми складній і кропіткій (справді, «ювелірній») авторській техніці. Так, деякі з його робіт покриті сіткою штучних тріщин-кракелюр, що, проте, не стільки нагадує про картини старих майстрів, скільки дробить зображення на безліч уламків, дивним чином додаючи йому при цьому особливої виразності.
Але, зрозуміло, не у кракелюрах справа. Картини Олександра Тарновського — гармонійні та ясні, дуже поетичні (нерідко доповнені віршами автора), але одночасно — передбачають найпіднесеніші філософські тлумачення. Такі камерний весняний сад («Весна в саду») і грандіозний ліс, наскрізь пронизаний сонцем («Сонячна імпровізація», «Літо. Ранок у лісі»), урочистий, але все ж земний захід («Де день сідає сонячною зіркою») і захід за горизонт якоїсь незнаної зірки, що спостерігається з такої ж незнаної планети («Захід у сузір’ї світів»), і, нарешті, тендітний Повітряний замок, що виникає у різнокольорових хмарах («Міраж»).
