— До боксу я ставлюся дуже серйозно. З того часу, як брати Кличко вийшли на міжнародну арену, не любити цей вид спорту стало просто неможливо. Тому я із задоволенням прийшов на це свято. Володимир і Віталій — це гордість України, нашої столиці. Сподіваюся, що змагання такого рангу в Києві буде не останнім. Знову трибуни Палацу спорту зберуть аншлаг. Звісно, це залежить не тільки від Кличків, а й від інших хлопців, котрі пробивають собі дорогу в професійному боксі.
Юрій РИБЧИНСЬКИЙ, поет-пісняр:
— Як ви — служитель музи — ставитеся до такого жорсткого виду спорту, як бокс?
— Можна сказати, що бокс люблю з дитячих років, починаючи із тих чесних дитячих бійок у післявоєнні роки — у класі, у школі. У цих боях до першої крові вирішувалося, хто найсильніший. Перші мої вірші, коли я сам займався стрибками з жердиною, були присвячені саме боксу. Через кілька років я взяв перший рядок того твору й написав вірш «Встань до рахунку десять». У принципі, якщо брати всі види спорту, то найкоротша формула життя — в боксі. Я не вважаю його бійкою, справжній бокс — мистецтво.
— Постійно стежите за виступами братів Кличків?
— Я злукавив би, сказавши, що за боксом стежу весь час. Я цікавлюся всіма видами спорту, й іноді потрапляє на очі інформація про Віталія або про Володимира. Чесно кажучи, більше уваги приділяю футболу, баскетболу.
— Ви — автор віршів до Олімпійського гімну української команди. Чи не маєте наміру написати нові твори про спорт?
— Я присвячував свої вірші багатьом видам. Однак не написав ще про те, що справді мені близьке, — легку атлетику, художню гімнастику.
Олексій БАРКАЛОВ, олімпійський чемпіон із ватерполо Мюнхена-72 і Москви-80:
— Дуже розстроївся, коли Володимир програв. Адже всі, в тому числі й я, чекали від нього перемоги. Після шостого раунду стало ясно, що Володимиру буде дуже важко домогтися бажаного результату: він не звик до такого тривалого бою. Думаю, що тут припустився помилки тренер, котрий повинен був змінити тактику. Адже Рос добре закрився, і Володимир бив йому весь час у рукавички. До того ж, негри уміють тримати удар.
Іван ЯРЕМЧУК, чемпіон СРСР-86 із футболу в складі київського «Динамо»:
— Американець нагадував грушу — скільки його не бий, все відскакує. За очками, звичайно, Володимир був сильнішим, але на відміну від футболу, в боксі все може вирішити один удар. На жаль, так воно й сталося.
— Як ви думаєте, якої тактичної помилки припустився український боксер?
— Мені важко про це судити — я не професіонал. Гадаю, що Володимиру перешкодив психологічний тиск, адже дуже важко виступати вдома, коли всі чекають від тебе тільки виграшу.
— Чи не вплине поразка на подальший виступ Володимира?
— Вважаю, що ні. Це ж спорт. Упевнений, у наступному поєдинку Володимир переможе.
№235 08.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
