Нью-йоркці відзначили річницю прибуття до США знаменитої Статуї Свободи. Спочатку статуя замислювалася як подарунок від Франції американському народу до 100- річчя незалежності 1876 р. Робив її знаменитий французький скульптор Огюст Бартольді. За однією iз версій, у нього навіть була американська натурниця, недавно овдовіла дружина Айзека Зінгера Ізабелла Бойер, пише РІА «Новости». За домовленістю, американці мали звести п’єдестал, а Франція — створити статую й встановити її у Сполучених Штатах. Велика частина коштів на будівництво статуї була зібрана завдяки пожертвам. Французи змогли зібрати близько двох мільйонів франків. В Америці для збирання коштів проводилися театральні вистави, художні виставки, аукціони та боксерські бої. Бартольді для створення статуї знадобилася допомога досвідченого інженера. Він не міг сам вирішити конструктивні питання, пов’язані зі спорудженням такої гігантської мідної скульптури. Масивну залізну опору та проміжний підтримуючий каркас проектував Гюстав Ейфель, майбутній творець Ейфелевої вежі. Примітно, що мідь для статуї була російського походження. Перший камінь п’єдесталу був закладений 5 серпня 1885 року. Сама статуя була завершена в липні 1884 року, а 17 червня 1885 року на борту французького фрегата «Ізере» розібрана статуя була доставлена в Нью-Йорк. Цікаво, що рука з факелом була закінчена ще раніше. Вона навіть виставлялася на виставці у Філадельфії 1876 року. Але все-таки сама статуя в ролі подарунка до річниці незалежності спізнилася на 10 років. Сьогодні Статуя Свободи — один iз найвідоміших пам’ятників у США. 1924 року форт Вуд, на території якого стоїть статуя, був оголошений національною пам’яткою. До корони статуї відвідувачі проходять 354 сходинки, а до вершини п’єдесталу — 192 сходинки. У короні є 25 вікон, що символізують земні коштовні камені та небесні промені, що освітлюють світ. Сім променів на короні статуї символізують сім світових океанів і континентів. На табличці, яку статуя тримає в лівій руці, римськими цифрами написано «4 липня 1776 року». 28 жовтня 1886 року президент США Гроувер Клівленд від імені американського народу прийняв подаровану статую й сказав: «Ми завжди пам’ятатимемо, що Свобода обрала це місце своїм домом, і вівтар її ніколи не покриє забуття». 1883 р. американська поетеса Емма Лазарус написала сонет «Новий Колосс», присвячений Статуї Свободи. 20 років опісля, 1903 року, він був вигравіюваний на бронзовій пластині й прикріплений до зовнішньої сторони п’єдесталу. Останні рядки сонета в українському перекладі звучать так: «...Дайте мені втомлений ваш народ, Всіх прагнучих зітхнути вільно, кинутих у злиднях, З тісних берегів гнаних, бідних і сиріт, Та шліть їх, бездомних і виснажених, до мене. Я підіймаю факел мій біля Золотих воріт!». У 1886—1916 роках Статуя Свободи була доступна туристам, які могли забратися на її вершину. З корони статуї відкривався чудовий краєвид на нью-йоркську гавань. Зараз відкриті лише сходи на п’єдестал. Усередині цоколя міститься Музей заселення Америки та історії самої статуї. За більш ніж вікову історію статуї її кілька разів ремонтували й удосконалювали. Останні великі роботи проводилися 1986 року, до дня століття Статуї Свободи. 1984 року вона була внесена до списку об’єктів, що перебувають під особливою охороною ЮНЕСКО.
