Від 19 травня очікувалося багато. У факсі, надісланому благодійним фондом «Благодатний вогонь» містився цілий список розваг на Хрещатику: парад автомобілів КРАЗ з ді-джеями, танцюристи, виступи хіп-хоп-команд, виставка спортивних товарів, змагання з екстремальних видів спорту тощо в рамках фестивалю «Екстрим-країна».
Все це мало розпочатися опівдні, а завершитися о 9-й годині вечора.
З ранку в суботу стало зрозуміло, що природа мала на увазі плани організаторів: хмари зловісно носилися над містом, погрожуючи киянам чорними кулаками.
Коли я рівно о дванадцятій вийшов із дверей метро на Хрещатик, то ніяких парадів не узрів. Після уважного вивчення центру столиці побачив на вулиці Городецького два КРАЗи без кузовів.
«А коли ж буде парад? — запитав у водіїв. — «А хто ж його знає? — відповіли вони. — Поцікавтеся в директора», — показали вони на молодика, схожого на Бананана з «Асси».
Хлопчина похмуро відповів, що все буде пізніше. І багатообіцяюче додав: «Сцену вже почали монтувати». Він показав кудись у бік майдану Незалежності.
У районі майдану, ліворуч і праворуч від Хрещатика, зяяли гігантські обгороджені піщані котловани (вони нагадували знімальні майданчики для кіно за мотивами роману Платонова «Котлован»). Де ж тут сцену притулити? Та, власне, її й не було.
Потім я звернув увагу на трьох робітників, які з’єднали дві алюмінієві труби. Мабуть, це і є сцена. У зародковому стані.
Дощ почав флегматично накрапати. Зметикувавши, що обіцяних свят найближчим часом чекати не доводиться, я прибув на Хрещатик уже о 18.00. Може, хоч до вечора карнавал якось розжевріється?
Та дощ розійшовся щосили. Хмари опустилися нижче і чіплялися довжелезними ватяними бородами вже за телевізійні антени будинків.
Зібрана сцена стояла порожня. Але при цьому служила дахом — під нею ховалася частина публіки, що залишилася. Загалом — ілюстрація до казки «Теремок».
Перед цим наш фотокор застав таких собі діточок, які відчайдушно, «екстремально» танцювали. Ось, власне, і весь «парад». «Благодатний вогонь» затопила підла стихія. Не як Якутськ, дякувати Богу, але теж неприємно. Залишилося сподіватися, що свята, заплановані до Дня Києва, вона пожаліє.
