Рівно рік тому, першого листопада, в українському телепросторі на один телеканал побільшало. Свою нішу, яку право займати потім довелося відстоювати в судах, зайняв телеканал НТН. Як вважають журналісти каналу, за рік їм вдалося досягти багато чого. «Наприклад, — каже один з ведучих каналу Віталій Гайдукевич, — достатньо лише подивитися на реакцію запрошених до нас гостей. Те, як вони реагували на канал, якому був один місяць, і те, як вони реагують на канал, якому виповнився рік, — це дві протилежні реакції. Якщо раніше канал певною мірою не сприймали всерйоз, то тепер прислухаються до нього й ідуть на спілкування із задоволенням». На думку НТНівців, їх головним досягненням за рік стало формування єдиної команди, в якій зібралися люди з різних місць, різних сфер діяльності, різних сфер журналістики й зуміли почати працювати по-новому. Навіть свій день народження НТН вирішив відзначити незвичайно: запросивши гостей до Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки на комедію популярного англійського драматурга Рея Куні «Номер тринадцять». Комедія змусила гостей плакати від сміху й зірвала шквал оплесків, подарувавши відчуття справжнього свята.
Багато людей порівнюють НТН iз російським телеканалом НТВ — починаючи від логотипу й закінчуючи новинною фактурою та текстурою. На думку політолога Вадима Карасьова, головною «фішкою» каналу є новини — сучасні й самодостатні. «Їхні новини, — каже Карасьов, — популярні не за рахунок бренду каналу або програмної лінійки. Вони живуть самі по собі». Зокрема, екс-прес-секретар Леоніда Кучми Олена Громницька зауважила, що НТН може пишатися своїми хорошими репортажами. «Часто наші телеканали, — каже Громницька, — починають з хорошого репортажу, а закінчують звичайним «паркетом». НТН, як на мене, сьогодні — єдиний канал, що намагається з «паркету» зробити класний «life», зрозумілий не лише людям, наближеним до політики, а й простим громадянам». Так само, на думку Вадима Карасьова, фішкою каналу є й програма світської хроніки «Вершки», що з’явилася в ефірі НТН однією з перших. Крім того, у каналу вже досить продуманий кінопоказ, хоча ще й не достатньо популярний. Як говорить Карасьов, залишилося лише підтягнути своє виробництво ток-шоу.
Про те, що канал у центрі уваги, свідчила величезна кількість гостей і друзів на дні народження НТН — здебільшого журналістів і політиків. Наприклад, епатажний Нестор Шуфрич зізнався, що до НТН як до професійної команди в нього більше особистих симпатій, аніж до інших каналів. «Реальним досягненням каналу за рік, — каже Шуфрич, — можна назвати те, що він пройшов дуже непростий шлях у судах і переміг, виборов собі право говорити». Сьогодні НТН живе, працює й процвітає. І намагається працювати з новою «просунутою» аудиторією, яка, хочеться вірити, за 5—10 років уже істотно впливатиме на громадську думку. Як зазначила Олена Громницька, якщо журналісти НТН почнуть працювати за принципом висвітлювати те, що сказав той чи інший політик, говорити те, що зрозуміло тільки певному колу людей, вони залишаться за межами людського розуміння; але якщо утримають ритм, який собі задали, ритм хорошого репортажу, написаного «з колін», — у них усе вийде.
У будь-якому випадку, що б не говорили про телеканал НТН, він відбувся як один із загальнонаціональних каналів. І нехай його аудиторія поки що непорівнянна з аудиторією телеканалів так званого першого ешелону, зате його дивляться люди, які хочуть знати різні точки зору на ту чи іншу подію — у тому числі й альтернативні, й офіційні. І якщо НТН і в майбутньому буде відповідати запитам своєї мислячої аудиторії, у нього — гарні перспективи.
