Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Сусіди «згори»

Проблема житла, виявляється, хвилює не тільки людей, а й міських білок. «Зеленбуд» спилює дерева, а традиція вішати дуплянки зникла
26 вересня, 2012 - 00:00
ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ. КОНТАКТ Є! / ФОТО З САЙТА FACEBOOK.COM

Тварини у міському, урбаністичному ландшафті — це завжди щось надзвичайне, щось, що викликає хвилю позитивних емоцій. Жоден турист не лишається байдужим, коли бачить зайців посеред німецьких вулиць або оленів, що спокійно заходять у міські парки в США. Це особливі стосунки між містом і природою, гармонійне співжиття людей і тварин.

Українські міста теж мають власних лісових мешканців, які вже давно стали містянами і мають відповідні звички та «стиль життя». Найактивніші в цьому сенсі білки, або вивірки. Вони дружелюбні, цікаві та легко йдуть на контакт з людьми. «Білочка — це окраса міста, парку, це частина міського ландшафту, його емоційний та естетичний елемент. Це дуже добре, коли у місті залишається місце для життя інших живих створінь, а не лише людей. В цивілізованих країнах у містах завжди можна зустріти качок, лебедів, білочок, зайчиків і навіть оленів. Їм там нічого не загрожує. А в нас про це не дбають, а то й знищують», — розповідає «Дню» Володимир БОРЕЙКО, директор Київського еколого-культурного центру, відомий еколог, зоозахисник. За його словами, у місті «білки в основному напівприручені, взимку переважно харчуються за рахунок людей — і це рятує їх від голоду». Особливо цих тваринок полюбляє малеча, яка активно пригощає їх горішками та пряниками.

Проте, зауважує еколог, щороку кількість рудих мешканців у містах скорочується. Основна причина — відсутність житла (погодьтеся, схожа проблема у містах хвилює не лише білок). «Зеленбуд» спилює дуплисті дерева, а традиція вішати дуплянки для білочок зникла, пояснює експерт.

«Скільки білочок мешкає у містах — невідомо, такі дослідження не ведуться. Моє особисте спостереження — у Києві білок стало менше. Їх практично не лишилося у Ботанічному саду ім. Фоміна, що біля станції метро «Університет». Раніше, я пам’ятаю, вони вибігали на парканчик, чекали, поки люди їх погодують. Зменшилась їхня кількість і в парку КПІ — через так звану реконструкцію, коли ще за головування Олександра Омельченка була знищена велика кількість дуплистих дерев. А позаяк дуплянки для білочок ніхто не вішає — то і жити їм просто немає де», — підсумовує еколог.

Отже, можемо втратити добрих «сусідів». А щоб цього не сталося, потрібно встановити добросусідські відносини — розвішати у парках дуплянки та не забувати лишати білочкам щось смачненьке, особливо взимку.

Марія СЕМЕНЧЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: