Звичайна прогулянка більд-редактора «Дня» Миколи Тимченка стала сюжетом для цього матеріалу. Колегу заманила вулиця Володимиро-Либідська у Голосіївському районі столиці. Вона не входить до топу місць, котрі неодмінно варто побачити туристам. Та наш фотограф піймав у кадр оригінальний пам’ятний знак, присвячений геніальному Казимирові Малевичу. Йдеться про куб із металевих рамок білого кольору, на одній з яких є напис великими буквами «Казимир Малевич». Куб стоїть на такій собі сцені, що символізує чорний квадрат. Місце для пам’ятного знаку обрано невипадково — на сусідній вулиці, яка до 2012 року мала назву Боженка, а тепер — Казимира Малевича, народився та певний час жив художник-авангардист, засновник супрематизму та кубофутуризму.
Найвідомішою є картина Малевича «Чорний квадрат», котра й обіграна у пам’ятному знаку. Його урочисто відкрили 2008 року в місцевому сквері. Та вже через кілька років кияни обурювалися, що за цим місцем ніхто не доглядає. Поруч із металевим кубом у скверику встановили неординарні лавиці. Зараз облицювальна плитка у більшості місць відпала, а там, де збереглася, вульгарно помальована. Кубічну конструкцію місцями з’їла іржа, бруківка поруч нагадує стару нелатану хустину. Довести пам’ятний знак до занедбаного стану «допомогли» вандали — таких випадків у нас немало. Можливо, також страждає якість виконаних робіт. А можливо ще, побачений «Днем» занедбаний пам’ятний знак є сигналом від самого художника?
Київ — не чуже для Казимира Малевича місто. Тут він народився, після проживання у Москві, Вітебську та Санкт-Петербурзі життя знову занесло його на батьківщину. У столиці він прожив з 1927-го по 1930 роки, у цей період викладав у Київському художньому інституті (нині — Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). І саме про цей період творчого шляху художника рік тому вийшла книга «Казимир Малевич. Київський період 1928—1930», яку підготувало видавництво «Родовід» і KMBS.
Історія появи видання незвична, як і доробок самого Малевича. Наприкінці 2015 року в мистецьких колах жваво обговорювали сенсацію — у Києві віднайдені нові тексти Казимира Малевича та документи стосовно його викладання в Київському художньому інституті у 1929—1930 роках. Понад 70 машинописних та кілька рукописних аркушів майже 90 років зберігалися в архіві митця Мар’яна Кропивницького. Вони й увійшли до унікального видання разом із творами Казимира Малевича з його персональної виставки 1930 року, статтями художника та іншими документами, пов’язаними з київськими проектами митця.
«Увесь світ повинен знати, що Малевич — киянин», — а це цитата з петиції на сайті Київської міської ради, яка з’явилась у травні цього року. У ній ідеться про присвоєння площі Льва Толстого імені Казимира Малевича. До слова, нещодавно активісти просили присвоїти ім’я художника аеропорту «Бориспіль». Хоч пам’ятний знак у столиці занедбаний, кияни хочуть знати та розповідати світу про геніального співвітчизника, вважаючи його ім’я та творчість українським брендом.
«Я організовував церемонію відкриття пам’ятного знаку Малевичу, — пригадує Олексій Кужельний, народний артист України та художній керівник театру «Сузір’я». — Мене вразило, що тоді виникла чудова ідея зробити алею-музей творів Малевича. У цій церемонії нам вдалось на паркані, який взявся практично нізвідки біля новобудови, зробити банерну експозицію з 36 картин художника. Знаєте, якісь великі ідеї невипадково народжуються у певному місці. От зараз, коли точиться дискусія щодо Театру на Подолі, мені здається, це ще раз прийшов Малевич і нагадав про себе оцим чорним квадратом, чорним кубом, який сьогодні є на Андріївському узвозі. І який, я певен, рано чи пізно стане природною частиною узвозу, бо він зараз ніби з космосу з’явився, з тої великою пам’яті про геніального художника. Це теж цікавий знак, адже великі ідеї та генії, які їх втілюють, які народжуються у певному місці, його не залишають. І дуже важливо, щоб ми зберігали пам’ять про великих киян, щоб їхні ідеї та механізм народження ідей у Києві не зупинялися».
