Розкрита одна з таємниць середньовічних алхіміків. Рецепт виготовлення всесвітньо відомих тиглів із Гессена прирівнювався за важливістю до секрету виробництва китайського шовку та венеціанського скла. Виявилося, що місцевим майстрам неабияк пощастило із глиною, інформує gazeta.ru. Співробітники Університетського коледжу Лондона та Кардіфського університету досліджували один із головних пристроїв хімічних лабораторій того часу — тигель. У складі речовини, з якої були вироблені тиглі майстрів Гессена, знайдене сполучення, описане лише у ХХ столітті.
Як відомо, алхіміки займалися дослідженням трансмутації сполук, намагаючись здобути золото за допомогою уявного «філософського каменю»... Перетворення вони намагалися домогтися за допомогою найрізноманітніших процедур. Змішування, охолоджування, нагрівання — для всього цього були потрібні спеціальні ємності, здатні витримати хімічний, механічний і температурний вплив. На столі алхіміка знаходився простий скляний, дерев'яний, металевий, глиняний посуд, але особливе місце займали німецькі тиглі.
У Середньовіччя тиглі, виготовлені в землі Гессен (Німеччина), були відомі по всьому світу. Археологи знаходили їх не лише у Центральній Європі, Іспанії, Португалії, Великобританії, Скандинавії, але навіть на території Америки. Ці тиглі мали унікальні властивості: вони витримували високі температури та найрізноманітніші реакції, не боялися їдких речовин. Багато майстрів намагалися повторити їх, але нічого не виходило. Секрет гессенських тиглів залишався нерозкритим.
Останні дослідження показали, що майстри використовували передовий матеріал, повністю описаний і названий лише у ХХ столітті.
Лікар Маркос Мартинон-Торрес, який проводив дослідження, резюмував: «Дослідження більше ніж 50 гессенських та інших тиглів показало, що секретним компонентом майстрів із Гессена був силікат алюмінію Al6Si2O13, інакше відомий як муліт».
Муліт надзвичайно стійкий до високих температур, хімічних і механічних впливів. У наш час цей матеріал використовується, наприклад, у виробництві кераміки, будівельних матеріалів, оптичних пристроїв, турбінних двигунів.
Зараз муліт отримують при нагріванні певних речовин до високих температур або ж під час сплавлення сумішей в електронних печах. Середньовічні майстри виготовляли тиглі із домішками спеціальної білої глини (каолініт), а потім обпалювали їх при температурі вищій за 1100° C. Саме із цієї глини при високій температурі утворюється чудо-речовина, яка зробила німецькі тиглі незамінними для алхіміків. Звичайно, майстри не володіли широкими знаннями про муліт. Просто одного разу хтось із них відкрив рецепт, який згодом став успішно використовуватися в гессенських майстернях. Так само, наприклад, древні люди відкрили для себе залізо.
Як сказав професор Кардіфської школи історії та археології Ян Фрістоун, унікальна гессенська технологія виробництва тиглів стала результатом великого досвіду роботи майстрів та їхньої винахідливості.
Оскільки винахід забезпечував перевагу гессенському товару, тому він лишився у таємниці. Проте для середньовічних майстрів потайність була типовою рисою. Цьому є безліч свідчень в історії. Уряд Венеції, наприклад, для збереження таємниці виготовлення знаменитого венеціанського скла перетворило острів Мурано на довічну в'язницю для багатьох поколінь майстрів-склодувів. Так як у Китаї вважався державною таємницею секрет виробництва шовку.
