Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Так хто ж вони такі, приватні охоронці?

4 червня, 1997 - 00:00

Який підприємець не хоче, щоб біля дверей його офісу стояли молоді люди, одягнені в камуфляжну форму з гумовими кийками? Це - свідчення успіху підприємства, багатства його господарів і, ризикну зробити таке припущення, модна частина дизайну.

Навколо приватних охоронців точаться різні чутки: і тренують їх мало не ченці з Шаоліня, і всі вони, начебто, пов`язані з тіньовим бізнесом, і грошей заробляють незмірно... Тим більш цікаво розібратися, на скільки всі ці чутки відповідають дійсності.

Почнемо, як годиться, з історії. Перші приватні охоронні агентства порушили монополію ВОХРу на початку дев`яностих років. Формувалися вони по-різному. Найчастіше такі заклади створювалися при спортивних федераціях колишніми спортсменами. Власні агентства формували звільнені в запас працівники силових структур і військові. Легалізувались і "тіньові" охоронці. Нарешті, власну охорону створювали потужні фінансово-промислові структури. Найбільші на сьогодні охоронні агентства -- "Сакура", "Партнер-сек`юріті", "Барс", "Група 4" - засновані саме тоді, хоча більшість із створених на той час агентств тепер уже припинили своє існування.

Отримати ліцензію охоронця непросто. При наборі перевага віддається молодим людям, які відслужили в армії. Для зарахування на роботу треба пройти спецперевірку, яка, крім іспитів із правової та фізичної підготовки, включає в себе й детальну перевірку біографії кандидата. Це робиться для того, щоб охоронні агентства не використовувались кримінальними елементами. Правда, тіньовий бізнес має свої підпільні охоронні структури, і тому зв`язуватися з офіційними агентствами, діяльність яких знаходиться під постійним контролем кураторів МВС, особливого бажання поки що не виявляє.

Що стосується фізичної підготовки, то й тут немає ніяких секретів. Тричі на тиждень охоронці тренуються з рукопашного бою, а також з якого-небудь виду єдиноборств. Це може бути карате, дзюдо чи самбо - на вибір тренера. Враховуючи, що рядовий інспектор охорони працює через день, часу на поліпшення своєї фізичної форми в нього практично не залишається. Про те, що про підвищення кваліфікації своїх співробітників не дуже піклуються й керівники агентств, свідчить хоча б той факт, що запланований ще на лютий чемпіонат з єдиноборств серед вітчизняних охоронців так і не відбувся - із запрошених майже шестидесяти агентств свою згоду взяти в ньому участь підтвердили лише чотири.

Однак тепер, швидше за все, вимоги до охоронців стануть серйознішими. Адже тут, як і в будь-якому бізнесі, існує конкурентна боротьба, і вона загострюється - все більше людей починає звертатися за допомогою до державної служби охорони. Пояснюється це тим, що працівники державних загонів "Титан" захищені краще, ніж співробітники приватних агентств - вони мають право носити вогнепальну зброю та й статус співробітника МВС сам по собі є непоганим захистом. Тож і доводиться приватним охоронцям шукати нові напрямки для своєї діяльності. Окрім традиційних банків та офісів вони беруться захищати й такі нетрадиційні об`єкти, як лікарні або пивзаводи, освоюють навички особистої охорони та захисту інформації. Та й кількість бажаючих скористатися їх послугами поки що не зменшується - як згадувалося вище, мати при собі охоронців сьогодні - справа престижу.

Микола ПОЛІЩУК, "День"
Газета: 
Рубрика: