— Тамаро, чим тебе привабила гімнастика?
— Ви навіть не уявляєте, як це цікаво. Звичайно ж, це насамперед
праця — виснажлива, щоденна. Але річ навіть не у цьому, а насамперед —
у творчому початку, красі рухів. Уявіть, спочатку з'являється музика. Знайти
її непросто, необхідно прослухати сотні мелодій, перш ніж зазвучить та,
єдина. Потім йдуть пошуки потрібних рухів, щоб створювані мною і моїми
тренерами образи ожили, наповнилися смислом. І тільки потім з різних поз
і елементів з'явиться та завершена композиція, яку ти виставляєш на суд
арбітрів і глядачів.
— Звучить красиво, але ж спортсменка насамперед йде
на результат. От і завтра ви вийдете на поміст київського Палацу спорту
щоб перемогти.
— Так, нинішній турнір особливий. За його результатами
буде проводитися відбір у збірну України, яка вже наприкінці вересня вирушить
на чемпіонат світу до японського міста Осака. Так що боротьба має бути
не на жарт. Адже на ці змагання з'їдуться понад 20 команд. Дуже сильні
гімнастки з нашої школи. Як завжди будуть рішуче налаштовані кримчанки.
Хочеться, звісно, повторити торішній успіх, коли я стала чемпіонкою країни
в Дніпродзержинську. До змагань я підійшла в хорошій формі і, сподіваюся,
виступлю в рідних стінах з підйомом.
— Я не раз чув від фахівців, що вас не дуже-то жалують
судді?
— Знаєте, це мода пішла така — на усміхливих, таких собі
безшабашних дівчат-зірвиголів, а я більше тяжію до суворих ліній, так би
мовити, до класичних форм. Але часи змінюються...
— Мені відомо, що під час одного з виступів із м'ячем
вам вирішив допомогти пес. Зовсім, як у кінофільмі «По роялю йшов собака».
— Так, це трапилося в тому ж Дніпродзержинську, коли невідомо
звідки в залі з'явився величезний собака і попрямував до килима. Може,
йому захотілося пограти зі мною в м'ячик. Пам'ятаю, навіть не злякалася
і продовжувала виступати.
— І останнє. На Кубку Дерюгіної, який розігрувався цієї
весни, зверху було вилито вашу фігурку.
— Це нічого не означає, просто скульптор моделлю вибрав
мене. А міг будь-кого, всі дівчата у нас граціозні.
