У ресторані можна було замовити «Гриби з кров'ю не в собі»
або «Куренівського мучителя». Останній особливо смакував із гарніром «Трепетні
останки», хоча деякі невиправні естети віддавали перевагу «Мішкуватій шкірі
тропічної мавпи». А як смачно! — пальчики оближеш. Їх, до речі, тобто пальчики,
можна було замовити на друге з гарніром «Блекi з грінками та рубленими
нігтями, политі «Олейною» (привіт Борису Бурді). Уся ця апетитна розмаїтість
запивалася коктейлями «Слизькі оченята», «Хосе у комі», а для любителів
дуже вже гострих відчуттів пропонували «Кілок з осики».
Не менше за меню гостей схвилювали клітки, в яких професіонально
танцюючі, якщо так можна висловитися, хлопчики та дівчатка не менш професіонально
роздягали (і роздягалися самі) усіх охочих і тих, що не дуже опиралися,
— такі теж були. До одного з таких танц-майданчиків пробрався художник
Ілля Чичкін. І навіть елегантно обмотаний навколо шиї масивний золотий
ланцюг iз повислими на ньому, очевидно, для впевненості, кількома «гімнастами»
не перешкодив мешканці клітки залишити секс-символ вітчизняного концептуального
мистецтва практично без одягу. До речі, ця хижачка за межами клубів, де
вона встигла уже заслужити репутацію непоганої стриптизерки, навчається
у театральному інституті ім. Карпенка- Карого, на курсі Резніковича. Ух,
які кадри готує нам Михайло Юрійович...
Підсумовуючи, можна сказати, що вечірка вдалася. Тепер
залишається покладатися на високий рівень підготовки режисерської команди
й оператора і чекати телеверсії.
