Почали з офіціозу — художній керівник колективу Богдан Ступка коротенько (хвилин на 20) зробив екскурс в історію, віддав данину засновникам Театру ім. І. Франка, його корифеям, розказав про сьогоднішній день легендарного колективу і поділився планами на майбутнє. Свій спіч Богдан Сильвестрович завершив словами, що поки під сценою їхнього театру б’є підземне джерело (в буквальному значенні — адже свого часу цю будівлю було збудовано на місці озера) — не зникне спрага до творчості франківців. А далі зачитувалися привітання ювілярам від Президента України, спікера Верховної Ради, від міністра культури і мера Києва. Групі франківців присвоїли звання заслужених артистів і діячів культури, вручили ордени, медалі, грамоти, іменні годинники і квіти. Чиновники говорили начебто правильні слова, але якісь дуже вже казенні й сухі. Багатьох глядачів здивувало, що жоден високий керівник особисто не з’явився на урочистості, приславши заступників. Так, п’ятниця видалася насиченим днем. У парламенті приймали бюджет, 25 березня стартував Рік Грузії в Україні, і, звичайно ж, одночасно в усіх місцях важко бути першим особам держави. Але Національний театр ім. І. Франка — флагман української сцени і ювілей також не кожний день трапляється. Така неувага з боку наших керівників багатьох глядачів, що були присутніми на урочистостях, неприємно здивувала. Нова влада говорить про пріоритети в культурі, а в дійсності все виглядає трохи інакше.
Проте Театр ім. І. Франка не має потреби в політреверансах. Він був, є і — упевнені — буде провідним творчим колективом нашої країни. Це якраз той випадок, коли розумні і вдячні слова потрібні не стільки ювілярам, скільки тим, хто їх промовляє. Щоб всі ми бачили і розуміли: існує правильна система координат, однакова і для творців, і для чиновників, і для глядачів. І якщо ця система дає збій, час замислитися, якщо вже не «хто винен?», то принаймні «що робити?». Театр, схоже, знає. Бути відкритим новим віянням. Цього разу — художнім. Як доказ франківці показали нову роботу — оригінальну виставу «SOLO MEA», про яку «День» вже розказував. А потім — невеликий капусник, створений своїми силами, в якому талановито і з завидним гумором обіграли ситуацію, що склалася: «До нас приїхало безліч гостей. І кого ми тільки не бачимо? Ми не бачимо в залі Президента, прем’єра, голову ВР, але ми сподіваємося на приємні несподіванки... Сам наш патрон Іван Франко прийшов. Іване Яковичу, що ви скажете про наші творчі здобутки? (актор, загримований під письменника, показує дулю і додає: «Лупайте сю скалу»)». Музичний привіт прозвучав від мінкульту (пісню «Україночка» від імені Оксани Білозір в гримі співачки виконав Назар Задніпровський). Побачили глядачі і рок- оперу «Юнона й Телебонь» — спільний проект Віктюка — Жолдака, «що організували» телеміст: Конча-Заспа — Каліфорнія між екс-президентом і екс-прем’єр-міністром. Відправляли франківці ходока (Леся Задніпровського) «нагору» просити до ювілею звання, квартири, підвищення зарплат артистам. Додзвонившись до Самого, ювіляри почули: «Гамарджобат»! Гаразд, обійдемося, вирішили франківці — адже нам, по суті, потрібен «один театр на все життя, одна куліса до небес», а це у легендарного колективу ніхто не відбере.
