Ті самі шість очок, якими могли похвалитися футболісти «Шахтаря» після двох стартових матчів Ліги чемпіонів, залишаються в активі донецької команди й після чотирьох турів. Винен у цьому італійський «Мілан», тепер уже одноосібний лідер групи «D». До недавнього домашнього виграшу (4:1) підопічні Карло Анчелотті додали пізнім вечором у вівторок і перемогу в Донецьку з такою самою великою перевагою — 3:0. І адже не скажеш, що рахунок за грою.
...До скидки капітана гостей Массімо Амброзіні в штангу, діючі володарі трофея й моментів-то особливо не створили. «Гірники» також «пробачили» іменитого суперника після ударів Даріо Срни і Фернандіньйо. Та й узагалі, добрих півтора тайму 27 тисяч болільників, які правдами й неправдами добули квитки, вважали, що їхні улюбленці ні на грам не гірші, а «міланісти» просто живуть кучеряво, якщо запросто залишають на лаві запасних таких мега-зірок, як Індзагі й Роналдо. Проте перший із них, якого вся Італія величає не інакше, як Піппо, таки вийшов через 18 хвилин після перерви. І практично відразу ж забив. По суті, повторилася історія відбірного матчу Україна — Італія, коли «Скуадра Адзурра» без очевидного напрягу зробила потрібний результат при мінімумі атак.
Доля ж звітного поєдинку вирішилася на 72-й хвилині, коли комбінація, затіяна 36-річним «дідусем» Сержіньйо, увінчалася філігранним «пострілом» іншого бразильця — Кака. Ну а останній гол того ж Індзагі за мить до фінального свистка лише підтвердив, що теорема «Мілану» зрозуміла не для всякого опонента. Однак гравці, вибрані Мірчей Луческу для вирішення складних тактичних завдань (а інакше — як проти клубу, де одних чемпіонів світу — з півдюжини?), ні на яку «двійку» не заслуговують. Хіба що румунський тренер припізнився з виходом Олександра Гладкого, який створив, ще при 0:2, незрівнянний епізод у штрафному майданчику везунчика Діда.
Отже, нічого для донеччан не втрачено, важливо встояти 28 листопада на полі шотландського «Селтіка», який також вийшов на цифру «шість» завдяки мінімальному виграшу в Глазго в португальської «Бенфіки». Причому засвоїти тезу свого наставника, озвучену на позавчорашній прес-конференції: «Не нормально розгублюватися в останні 25 хвилин, коли 65 — зіграні на високій ноті і з повною дисципліною». Одним словом, шанси на те, що в єврокубках Україна дотягне до весни, є. Але загальна проблема нашої участі в континентальних турнірах, як і раніше, гостра й актуальна. Днями я поспілкувався на цю тему з Олегом Тараном, чий «Кривбас» до кінця першого кола чемпіонату України несподівано підстрибнув на сьоме місце.
Уловивши суть запитання, мовляв, чи варто багатьом нашим клубам декларувати боротьбу за так звану зону УЄФА, щоб потім швиденько вилетіти від середнього класу «кривдників», як сталося з «Чорноморцем» і «Дніпром» цієї осені, відомий у минулому форвард відповів: «Напевно, не варто, або варто — не всім. У будь-якому випадку, необхідно спершу привести до європейського знаменника інфраструктуру й стратегію розвитку такого клубу, а уже потім намагатися здивувати Захід».
