Бурхливий розвиток та становлення сучасної української карикатури припадає на час «перебудови» та незалежності України. Щодня у багатьох газетах та журналах, на телебаченні, в Інтернеті з’являлись та з’являються десятки дотепних карикатур із політичним, філософським чи просто розважальним підтекстом. Графічні аркуші українських карикатуристів експонувались на престижних виставках, у музеях та в галереях у всіх куточках планети. Практично на кожному конкурсі карикатури українські художники ставали лауреатами. Так за час існування незалежної України нашим митцям було присуджено більш ніж п’ятсот призів різних категорій, включно да ста гран-прі, в Туреччині, Японії, Південній Кореї, Ізраїлі, Латвії, Росії, Румунії, Німеччині, Бельгії, Франції, Італії, Англії, Іспанії, Македонії, Югославії, Хорватії, Словенії, Греції, Чехії, Угорщині, Естонії, Польщі, Австралії, на Кубі та Тайвані. В усьому світі мистецтву карикатури приділяється особлива увага. Існують національні та міжнародні спілки та асоціації карикатуристів, проводяться семінари, конференції, відкриваються фестивалі та виставки, постійно діють музеї карикатури. Наприклад, музеї карикатури існують у наших найближчих сусідів: у Болгарії, Польщі, Росії.
Федерація європейських асоціацій карикатуристів (FECO), штаб-квартира якої знаходиться в Англії, вже багато років пропонує українським карикатуристам бути постійними членами цієї організації. Україна навіть формально є «аспірантом» федерації. Однак, по-перше, карикатуристи України самі не об’єднані у власну національну організацію, по-друге, українські карикатуристи не в змозі оплатити членські внески. Тяжкий економічний стан країни, байдужість та навіть ворожість влади до цього небезпечного для неї жанру не сприяли становленню української карикатури. Внутрішнім двигуном розвитку карикатури в Україні є природне почуття гумору, інтелігентність, гострий критичний погляд художників на світ.
В усі часи художники-карикатуристи мали непрості взаємини з суспільством. Одних любили, інших лаяли, а деяких навіть катували за їхні гострі карикатури. Наполеон, наприклад, вимагав катувати усіх англійських карикатуристів, Гітлер мріяв повісити Кукриніксів, деякі радянські карикатуристів згинули у сталінських концтаборах. Притискають карикатуристів і в наш час. Добре знайомі з тюрмами турецькі, іранські, єгипетські, латиноамериканські карикатуристи. Так, у минулому році єгипетського карикатуриста Ессама Ханафі було заарештовано за гостру карикатуру на міністра сільського господарства Єгипту. Іранський карикатурист Нік Аханд Ковсар був посаджений за грати за те, що намалював карикатуру на відомого консервативного клерикала. (У вересні цього року надійшло повідомлення, що Нік Ковсар був названий кращим журналістом року Ірана.) В Сьєрра-Леоне було вбито карикатуриста Муніру Турай, відомого під псевдонімом AZZO. Він був страчений бунтівниками із Революційного об’єднаного фронту. Панамський художник Віктор Рамос, карикатурист LA PRENSA, був засуджений на три роки позбавлення волі за свою карикатуру на колишнього віце- президента Панами Балладареса. Іншому карикатуристу з цієї ж газети Хуліо Брисено за карикатуру на Кальдерона було присуджено штраф в один мільйон доларів США як компенсацію за моральні збитки. У наші дні зазнають тиску турецькі карикатуристи Аскін Айрансіоглу та Сейіт Саатсі. В день відкриття виставки творів цих митців поліцейські заарештували авторів за їхні карикатури.
Для захисту прав художників преси в США було засновано Міжнародну організацію із захисту прав карикатуристів преси (Cartoonists Right Network/International). Президентом цієї організації є доктор Роберт Рассел. Головна мета цієї організації — захист прав карикатуристів преси в усьому світі, головний лозунг: «Зробимо карикатуристів більш вагомою силою суспільства». За дев’ять років свого існування організація зробила немало. Сім’ям карикатуристів, які знаходились в ув’язненні, надавалась матеріальна та моральна підтримка. Карикатуристи, які знаходились під тиском, отримували юридичну та інформаційну підтримку.
У 2002 році до CRN/International вступила і Україна. Благодійна організація «Митець» є філією CRN в Україні та повністю підтримує цілі та задачі із захисту прав карикатуристів незалежно від їхніх політичних, релігійних поглядів. У вересні 2002 року проводиться міжнародна акція із захисту прав вищеназваних турецьких карикатуристів Аскіна Айрансіоглу та Сейіта Саатсі. Благодійна організація «Митець» надіслала лист у підтримку турецьких карикатуристів у Посольство республіки Туреччина. В Україні за підтримки міжнародного фонду «Відродження» та Французького культурного центру вперше проводиться міжрегіональний семінар «Захист вільної творчості українських карикатуристів». В роботі семінару візьмуть участь провідні художники преси з різних міст країни, журналісти. Під час проведення семінару в приміщенні Французького культурного центру буде відкрито міжнародну виставку карикатури під девізом «Преса та вибори».
