...Серед відкритого простору дніпрових круч, серед наметів під звуки дарбук протягом усіх чотирьох днів фестивалю «Трипільське коло» киянин Сергій Письмак пропонував гостям фестивалю... безкоштовні обійми. Багато хто поставився до такої пропозиції скептично.
— Тих, хто бував у Європі, Індії, цим не здивувати, такі речі видаються їм простими і звичними, — зауважує Сергій Письмак.
І таких доброзичливих диваків тут, на цьому фестивалі, не бракувало ніколи...
Цього року «Трипільське коло» стало одним з іміджевих заходів, що включений в офіційну програму футбольного чемпіонату. Географія його й справді широка: серед гостей — представники різних регіонів України, а 7 % — іноземці. Вочевидь, декого нетрадиційна фан-зона без алкоголю просто неба приваблює більше, ніж гамірний центр столиці.
Організатори цього року збільшили кількість майданчиків до 33-х. Програма фестивалю була настільки насиченою, що гостям постійно доводилося обирати найцікавіше з-поміж найцікавішого.
У центрі «Трипільського кола» — «Коло майстрів». Директор Центру фольклору та етнографії КНУ ім. Т. Г. Шевченка Олексій Доля займається організацією майданчиків народних майстрів на фестивалях ще від часів першої «Червоної рути». Саме він започаткував майстер-класи на таких заходах. На «Трипільському колі» працює вперше.
— Майстер-класи — це живий діалог із мистецтвом. Плетіння із лози, різьблення, ткацтво, виготовлення свистунців, розпис полотняних торбинок надають фестивалю етнічного забарвлення. В останні роки фестивалі перетворилися на заробляння грошей. «Трипільське коло» ж вирізняється спокоєм, душевністю, природністю, — говорить він.
Невід’ємний атрибут фестивалю — давня трипільська символіка. З року в рік характерні орнаменти знаходять нове втілення. Цього року — в ложках. Катерина Поляриш давно цікавиться культурою та історією рідного краю. Вона розмальовує предмети побуту трипільськими знаками. За її словами, вони несуть добру енергетику для дому:
— Для представлення нашої майстерні цього разу ми обрали ложки, розмальовані трипільськими знаками. Вони є справжнім оберегом оселі, родини. Загалом же, такі символи завжди означали знання, вкладені в малюнки. Розфарбовування трипільськими орнаментами вимагає власної творчої фантазії, не лише відтворення вже відомих шаблонів.
Захід пропонував не лише уроки народної творчості, а й майстер-класи живого спілкування. Міжнародна громадська організація «Лагода» провела в рамках «Трипільського кола» власний Фестиваль «ДоброТи», основним принципом якого стала самореалізація талановитої молоді. Ініціатори «ДоброТи» побачили її в імпровізованому театрі, розробці різнотематичних листівок та розмовах на тему розвитку людини у суспільстві.
— Наш майданчик пропагує здоровий спосіб життя з позитивними думками, втілення своїх емоцій у мистецтво, віру в те, що людина сама може все змінити, — розповідає голова правління організації Андрій Михальчук. — Ми поєднали багато культур в одне ціле, адже всі вони мають єдинопочаток. В цьому закладена можливість гармонійного співжиття всіх націй.
Ще один фестиваль у фестивалі — «Жнива 2012 — Толока» показав мистецтво випікання хліба, виготовлення колисок, плетіння з лози. Але головне те, що майданчик відтворює саму ідею толоки — об’єднання людей задля вирішення спільних завдань, масштабних робіт. Сьогодні ж такою масштабною роботою, на думку координатора майданчика Данила Данилейка, є пізнання власної історії та культури.
«ТРИПІЛЬСЬКА ЕКОНОМІКА»
Для когось фестиваль — це веселощі та ігри, а для когось — клопітка робота, адже організувати простір для близько п’яти тисяч людей не так просто. Серед особливостей фестивалю «Трипільське коло» — ігрові гроші — «копи». Згідно з правилами, на території фестивалю можна придбати будь-що тільки за «копи». Треба сказати, що учасники та підприємці по-різному поставилися до цього. Наприклад, підприємець Андрій цілком задоволений «трипільською економікою»: «Взагалі, це цікава фішка: трипільське місто, трипільські «копи». Більшість людей думає, що оргкомітет хоче на цьому нажитися, але щоб організувати таке дійство, потрібно дуже багато грошей, яких держава не має». А от деяких учасників встановлені правила обурюють.
— В Україні я хочу розраховуватися українською валютою, — говорить учасник «Трипільського кола» Дмитро. — Якби це не було примусово, то, може, ігрова валюта викликала б більший інтерес. Ні на одному фестивалі, де я був, не обмежували у виборі грошей.
Насправді ж практика власної валюти досить поширена на фестивалях в Європі. Можливо, через кілька років такий елемент дійств стане звичним і для України.
Загалом, як і кожному заходу, «Трипільському колу» не бракує критики. Так, письменник Володимир Осипчук-Сковорода вважає, що «тут забагато торгівлі, замало України». Звісно, одягнути вишиванку, перейти на українську мову (винятково на території фестивалю — як це робить багато хто з гостей) ще не означає глибокого патріотизму. З іншого боку, письменник Олександр Ірванець, який знайомив відвідувачів літературного майданчика «Трипільське Літ’О» зі своєю творчістю, зазначає, що якраз завдяки таким заходам народжується нова генерація молодих людей, які мислять себе по-українськи. Ірванець зауважує: «Я бачу безліч російськомовних українських патріотів, яких нам важливо не втратити. Інколи вони навіть радикальніші, ніж україномовні».
— Екологія спілкування, екологія мислення — це також патріотизм і творення своєї національної культури, — вважає генеральний продюсер заходу Олесь Журавчак. — Фестиваль закликає любити, знати, досліджувати свою історію, відтворювати і продовжувати її. Він надає енергію для активного творення свого життя, вибору правильного оточення, налаштування на патріотизм.
