Днями автомобільний салон «Віннер Форд Київ» люб’язно запросив на презентаційну вечірку «боМондео». У цій невитіюватій грі слів («бомонд і «Мондео») й укладалася її мета — представити нову модель — «Мондео».
Народ в очікуванні автодива потихеньку потягував «Мартіні» й закушував бутербродами з червоною ікрою і вареними яйцями — iз чорною, які розносили офіціанти.
Щоб дещо розважити гостей по салону шастала трійця: двоє хлопцiв, одягнутих у стилі «фокстрот» (жилетки й капелюхи), і дівчина з ляльковим, дуже нарум’яненим личком у золотій сукні, що виблискувала. Щоб остаточно «занурити» образ в минуле, на її щоці була намальована романтична мушка.
Помітивши серед гостей найбільш солідного пана, трійця негайно поспішала до нього. І пропонувала сфотографуватися на «Поляроїд». Приємний фон — пані, описана вище. Одруженого (швидше усього) чоловіка знімали з незнайомкою, яка переливається золотом. «Компрометуюча» фотографія дарувалася на спомин.
Добродії бізнесового вигляду пожвавлювалися від цієї процедури. Тільки один iз них — чоловік у золотих окулярях, схожий на Раймонда Паулса, поруч із сяючою дівчиною стояв із занадто стурбованим виглядом. Навіть похмурим. Не радів безкоштовному щастю. Якщо цей знімок і потрапить на очі його дружині, завжди можна сказати: «Люба, навіть у такі моменти я думаю про тебе».
На сцені в цей час стильно одягнутими музикантами групи «Джанкой бразерс» виконувався непоганий блюз. За їх спинами метушилися в якійсь істеричній несамовитості двійко дівчат у червоному.
Нарешті було оголошено героя вечора — «Форд-Мондео». Ворота розкрилися і в центр салону в’їхала срібляста обтічна машина. Iз неї вийшла популярна ведуча Сніжана Єгорова й заходилася втлумачувати, що цей автомобіль кращий за всі на світі, примушуючи після кожного виданого комплімента — аплодувати.
Машина, дійсно, була хороша. Цей «Форд» був явно з іншої породи, ніж та маленька сіренька машинка, на якій 1935 року здійснили по Америці свою знамениту подорож Ільф і Петров.
Потім ведуча вечора провела дивну аналогію між моделлю «Мондео» й актором пантоміми, що виступав на сцені. Мовляв, він також «пластичний, елегантний і рухливий».
Мім тримав у руках великий шмат пурпурової тканини, що розтягувалася, й під фортепіанно-електронні пасажі виробляв iз нею всiлякі маніпуляції. Він розвів руки в сторони, тканина щільно облягла його голову, і створена істота була схожа на гігантську червону зірку, що корчиться в хижих руках Антанти...
Тут і риба настигла. Смажена. З овочами. До роздачі страви вишикувалася черга.
А посеред цієї кулінарно-бомондної штовханини байдуже стояв срібний красень-автомобіль, безперервно блимаючи підфарниками. Серед усіх присутніх сьогодні він, мабуть, справив найбільш приємне враження. Тому йдучи, я йому також дружньо підморгнув. Судячи iз нашого фінансового підйома, — ми розлучаємося надовго.
