Кореспондент «Дня» зустрівся з головним тренером збірної України Михайлом ХАРАЧУРОЮ й попросив його відповісти на ряд запитань.
— Михайле, чи такими слабкими були суперники?
— Ні, це ми виявилися сильними. Хоча, відверто кажучи, в першій зустрічі у Стамбулі самі не чекали від себе такої прудкості, адже в складі господарів було чимало чемпіонів і призерів світової та європейської першості. Друга ж зустріч у Києві перетворилася на просту формальність, і ми навіть дозволили собі поекспериментувати зі складом.
— Як не кажіть, але, маючи велику перевагу, ледь не отримав «незадовiльно» учень заслужених тренерів Бориса і Руслана Савлохових Ельбрус Тедеєв.
— Наш чемпіон світу 1995-го був явно сильнішим за Гусейна Газера. У першій сутичці він навіть не дав можливості супернику набрати хоча б один бал — 7:0. Другий поєдинок був одним із найцікавіших. Ельбрус спочатку програвав — 0:6. Але пізніше, буквально за дві хвилини, зумів набрати 18 (!) балів і отримав чисту перемогу.
— Яка готовність ваших підопічних перед вирішальними сутичками?
— На жаль, не ладиться поки що зі здоров’ям у двох наших лідерів — двократного чемпіона Європи Олександра Захарука, котрий занедужав, і замість нього у Києві на килим вийшов володар кубка України Олександр Колесник, а також не зовсім ще залічив вивих плеча Заза Зазіров. Інші ж хлопці — хоч зараз у бій.
— За київським зустрічами у Палаці спорту проти збірної США постійно стежили екс-українці Анатолій і Сергій Бєлоглазови, котрі, як відомо, нині є тренерами дорослої й молодіжної команд Росії. Так би мовити, свої серед чужих і чужі серед своїх. А чи ведете ви розвідку на матчах з участю борців наших сусідів?
— Обидва Бєлоглазови мають квартири у нашому місті і тому, природно, вони час від часу приїжджають сюди поспостерігати за основними суперниками. Щодо нас, то ми знайомимося з російськими атлетами на чемпіонатах світу, Європи і на великих міжнародних турнірах. Цієї інформації цілком вистачає, щоб оцінити потенціал супротивника.
— До речі, коли Анатолій, зустрічався зі мною, казав, що його команді був не потрібен цей турнір і вони погодилися брати участь у ньому після недавнього чемпіонату світу в Тегерані, тільки щоб не платити штраф у 50 тисяч франків у Міжнародній федерації. Так вони проти японців, за словами Анатолія, вийшли боротися ледь не четвертим складом.
— Брати участь чи проігнорувати — це особиста справа кожного. Але поборотися «стінка на стінку» проти найсильніших команд світу завжди почесно й цікаво. Звісно ж, проти японців росіяни могли виставити й десяті номери, а ось у матчi з іранцями, котрих вони перемогли із солідним рахунком, на килимі у них були найкращі.
— Який ваш прогноз на фінальні зустрічі?
— 50:50.
— Як відомо, перша зустріч пройде у Москві 22 листопада, а повторна — через п’ять днів у Києві. До цього матчі проти американців і турок ми саме проводили в гостях, де супроводив успіх. Можливо, ця приємна закономірність повториться й зараз?..
— Хто ж проти...
№216 11.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
