Коли ми говоримо про Франка і місця, з ним пов’язані, то передусім на думку спадають Нагуєвичі, Дрогобич, Львів, Коломия, Криворівня, Чернівці, Відень... Це такі знакові місця, де він народився, вчився, писав свої невмирущі твори чи навіть сидів у в’язниці. А от що скажуть пересічному галичанинові такі назви, як Миклашів (село біля Львова), чи трохи віддалений Гребенів на Сколівщині, тернопільське містечко Збараж чи тамтешні села Цигани і Жуків? А саме ці населені пункти фігурують у творчому доробку львівського художника Олександра Дворського, і вони теж пов’язані з іменем Івана Франка. Кожен із цих населених пунктів додає якийсь штрих до його біографії. У Збаражі, наприклад, він балотувався до австрійського Сейму (не пройшов, до слова, про що згодом емоційно висловлювався). У селі Миклашів похована Ольга Рошкевич — перша любов молодого Франка, донька священика із села Лолин на Івано-Франківщині, з якою йому не дозволили одружитися. У цьому селі вона вчителювала....
На виставці у Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка є живописні та акварельні роботи, які мають етнографічний характер. Наприклад, Народний дім у Збаражі. У ньому Франко виступав під час своєї передвиборчої кампанії. У цьому місті часто бував інший великий письменник — Василь Стефаник, який приїжджав до свого однокурсника по медичному інституту Йосафата Шмігера. Дама на картині — Северина Сороківська, яка приймала Василя Стефаника... Зараз у цьому будинку — збаразька «Просвіта». На інших картинах — краєвиди Карпат, які так любив Іван Франко, пожежа в Нагуєвичах; дуб, під яким він написав оповідання «Олівець», перечікуючи негоду в Нагуєвичах...
«Я відкрив для себе Франка читанням його творів, а також завдяки подорожам разом із співробітниками музею тими місцями, де він бував, — каже художник. — Зрозумів його як людину, відкрив ближче без отих нав’язаних стереотипів. Ці подорожі додали натхнення в розумінні цього велета, титана думки. Іван Франко був людиною, яка випадала із свого середовища, яка була незручна, бо говорила в очі те, що думала... Це вже друга моя виставка, присвячена цій темі. Перша називалася «Дорогами Франка», і на ній фігурували більш відомі місця, пов’язані з його життям».
Цього художника характеризує реалістична манера рисунка, стримані кольори. «Дивлюся на світ власними очима і те, що бачу, передаю. Іноді може бути трішки фантазії, це ж — творчість», — каже Олександр Дворський.
