20 грудня на сцені Київського театру оперети виступлять Галя та Леся Тельнюк з проектом «СОНМО» (під такою назвою навесні вийшов їхній новий альбом). «СОНМО», як і, до речі, попередній «Жовта кульбаба», що зарахований до альбомів-легенд часів української незалежності, спричинив багату галасу. Адже у ньому відкриття особистісної історії сестер Тельнюк, такої подібної на мою і твою. Бо створені вони з пережитих нами хвилин щастя і болю, любові й безкомпромісності, відчуття самоти в гамірному сьогоденні та власного співзвуччя з перехожими. Те все говорить про внутрішній світ сучасника, розколотий на потреби часу, пошуки справжності власного життєвого існування та основи буття — любові.
— «СОНМО» також цікаве відкриття України, — розказала«Дню» Галя Тельнюк. — По-перше, чи не кожен вірш народжувався від натхнення подорожей країною. Ми багато гастролювали під час турів «Стусове коло» і «Вітер століть». Найбільше вражень було з тих міст, де до того ніколи не бували, — Суми, Луганськ... По-друге, всі композиції про нас самих. Наприклад, «Пам’ятай мене» — про тих, хто загинув в роки Голодомору 1932—1933 років. А композиція «Татку, мій рідний» — про зв’язок з найріднішими. Багато років українців намагалися не просто знищити фізично, а, змінивши орієнтири, відбити смак до СВОГО. Так от ми, власне, співаємо про СВОЄ. Ще у проекті «Тиша і грім» ми з Лесею говорили, мовляв, виходимо до глядачів з монологом, сподіваючися, що він переросте в діалог. Особливо сподіваємося цього разу. Адже хочемо, щоб українці увійшли у 2011 рік з гарним настроєм, попри ситуацію в країні, коли відбувається вимивання всього українського. Все одно ми талановиті та сильні! А тільки сильним підкоряється світ!
