У проблемі збереження біорізноманіття Карпат одним із найважливіших питань є охорона великих хижих ссавців. Від вирішення цього питання, за словами президента Івано-Франківської асоціації «Наш Дім» Юрія Васідлова, залежить доля всіх інших видів. Великі хижаки є важливою ланкою у природі; крім того, вони ще й санітари.
Організація «Наш Дім» займається проблемами збереження біорізноманіття вже протягом багатьох років. Спочатку вона була ініціатором прибирання сміття й посадки дерев на території Карпат, збереження рідких видів рослин, проводила дослідну й просвітницьку роботу з дітьми. У 1998 році було розпочато програму «Саламандра». Саме вона стала «першою ластівкою», з якої почалися активні дії щодо збереження зникаючих видів тварин.
Згідно з «Бернською» Конвенцією про біорізноманіття, до якої Україна приєдналась у 1992 році, та Конвенцією CITES, ми не маємо права винищувати будь-які види. Але в грудні 1997 року набув чинності Указ «Про заходи по винищенню шкідливих хижих звірів», яким передбачено знищення — у виняткових випадках — окремих тварин. Недоліки цього законодавчого акту швидко помітили члени асоціації «Наш Дім». Досить сказати, що в указі не обумовлено, в якому віці можна робити відстріл тварин, а деякі формулювання і навіть назва самого указу просто лякають — або ж своєю необізнаністю щодо термінів, або ж навмисним закриванням очей на проблему неконтрольованого винищення тварин. Захисники тварин направили ряд листів до Міністерства екології. Пропозиції івано-франківців були визнані доречними, і у березні цього року до указу були внесені зміни. Проте в наказі щодо внесення змін є приписка — «у відповідності до статті 33 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» та з метою посилення роботи з відстрілу та відлову хижих та шкідливих тварин, у першу чергу вовків та бродячих собак». Тобто цим указом вовкові об’явлено війну.
Свого часу у колишньому СРСР під тиском міжнародних організацій скасували указ по боротьбі з вовком. Але Україна ще кілька років по тому «воювала» з цим хижаком: видавались боєприпаси, створювались спеціальні загони.
Юрій Васідлов повідомив, що новий Закон України «Про мисливське господарство та полювання» передбачає таку дивну форму полювання, як полювання на тварин, що знаходяться в штучно створених напіввільних умовах. Тобто, коли звір знаходиться на малій ділянці лісу і не має можливості тікати. Це положення суперечить не лише елементарним моральним нормам, але й ст. 14 Закону України «Про тваринний світ», яка визначає мисливство як добування тварин, що знаходяться у стані природної волі.
Не зовсім прозоро формулює Закон і умови полювання для іноземних громадян. Окремим життям зараз живе ряд підзаконних актів, протилежних за змістом, які нормують розмір плати за надані послуги, добуту продукцію полювання. Про які Закон не згадує, а вони, у свою чергу, не посилаються на Закон. Через безлад у нормативній базі українського полювання до українських угідь приїжджають закордонні гості, охочі постріляти звірів, які охороняються в їхніх країнах. Ситуація з неконтрольованим винищенням тварини загострюється ще й браконьєрством місцевого населення.
Слід також зазначити, що згадані вище підзаконні акти передбачають умови вивозу за межі України мисливських трофеїв. А це вже, за словами мого співбесідника, є грубим порушенням Закону України «Про приєднання України до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення».
Процес спаду чисельності ведмедів розпочався років десять тому. Як зазначає співробітник науково-дослідного Інституту гірського лісництва Микола Гунчак, щорічно місцевими жителями й браконьєрами знищується 80 — 100 цих рідкісних в Україні тварин. У Карпатах зараз залишилось 360 ведмедів, і якщо процес їхнього винищення буде тривати такими темпами, через 11 років у регіоні зникне останній Топтигін. Але з боку місцевих чиновників існує тенденція громадської вседозволеності. Найчастіше ведмедів вбивають з причин нападу на домашню худобу.
На запит, поданий асоціацією «Наш дім» в жовтні цього року до Міністерства екології та природних ресурсів щодо зниження чисельності ведмедя бурого, було отримано відповідь, що Зоологічна секція Національної комісії з питань Червоної Книги України зробила свої висновки щодо доцільності включення ведмедя бурого до Червоної Книги України. Зрозуміло, що цим кроком ми не зможемо спинити браконьєрів, проте, можливо, вже сам факт взяття такого раніше поширеного в Карпатах виду під охорону зробить певні зрушення в свідомості людей. І, хотілося б вірити, покладе край варварському знищенню тварин, які з кожним роком стають все більш неспроможними протистояти нашому «цивілізованому» наступу.
