У Ялтинський зоопарк «Казка», та й у Ялту взагалі, я прибула з однією єдиною метою: сфотографуватися з левеням. У Київському зоопарку це не вдалося б зробити — тварини там у абсолютній недосяжності, а вже царської крові — й поготів. Але вже при вході до Ялтинського зоопарку стало зрозумілим, що тут все інакше. Найсуворіша київська заповідь «не годуй» у «Казці» не діє, навпаки, прямо при вході продається корм абсолютно для всіх тварин. Для хижаків — курячі стегенця по п’ять гривень штука, для єнотів і лисиць — щось на зразок «Віскасу» (на вигляд і запах не відрізняється), для білок — горішки тощо.
Це перше приємне враження. Друге — маленькі гамадрили. Не встигаєш зробити кількох кроків зоопарком, як перед тобою вже клітка з маленькими мавпочками. Вони бігають одна за одною, доганяють і сплітаються у клубки, летять далі, натикаються на батьків і повисають у них на животі. На маленьких гамадрил можна дивитися без кiнця, як на вогонь і воду. Але далі ще веселіше — маленькi шимпанзе. До того ж клітка з цими, на диво схожими на людських, дітлахами виявилася саме тією кліткою, в якій мешкав об’єкт мого паломництва, — левеня. А, точніше, аж троє левенят. Двоє вже підлітки — заходити до таких у клітку лячно. Ну а малюк лежить у «люльці», і його щосили «опікують» маленькі шимпанзе — стрибають на ньому, смикають за вуха... Сфотографуватися з цим дивом природи зовсім недорого — десять гривень, за ті ж гроші можна сфотографуватися й із шимпанзе. І ось мені на руки вже дали маленького царя звірів — сонного, сумирного, важкуватого. Мрія здійснилася, але інтерес до Ялтинського зоопарку не зменшився...
Погодьтеся, набагато приємніше знати, що перед вами не просто два клишоногi ведмеді, а Марсик і Даша, причому Марсик — у минулому артист цирку, звідки його «звільнено» за неслухняність, а Даша жила у приватному будинку, поки не почала полювати за господарями. У «Казці» замість нецікавих описів відділів мозку і того, як триває вагітність, на клітках зі звірятами пишуть їхні імена, характер та історію. Головну левову пару зоопарку звати Лорд і Клеопатра, і обоє, судячи з табличок, відрізняються поганими характерами — агресивні та хитрі. А ось дитинча цих двох царствених персон звати кумедно — Товстопузик. (Пузо у звіряти і справді премиле.) Очевидно, пізніше йому дадуть солідніше ім’я.
Загалом, «Казка» викликає абсолютно інші почуття, ніж раніше побачені зоопарки. Тут тварини не справляють враження арештантів, яких тримають у чорному тілі. Вони не гризуть пруття клітки з надією втекти, не дивляться затравлено і безнадійно, і взагалі виглядають пречудово. Звичайно, складно стверджувати напевно, але, судячи з усього, ялтинські звірі почувають себе доволі комфортно, що називається, «як удома». Чому ж керівництву приватного Ялтинського зоопарку з 15-ма багатофункціональними співробітниками вдалося досягти такого ефекту, а численним керівникам державних зоопарків — ні?
«У нас просто абсолютно інший підхід до тварин, — розказує директор і засновник «Казки» Олег Зубков. — Підхід індивідуальний. Я не сиджу в офісі, як більшість адміністраторів зоопарків, а майже весь час проводжу в клітках із моїми тваринами. Кілька днів тому я привіз кiлька нових тварин, серед них гепард — тварина абсолютно дика. Я входжу до нього у клітку, розмовляю з ним, гладжу його. Також я ходжу в клітки до тигрів і левів, до великих і маленьких мавп. Це не страшно, просто треба відчувати тварину. Сила й успіх у тому, що я власник. Я кровно зацікавлений у тому, щоб мої звірі добре себе почували, були нагодованими та доглянутими». Значення має і правильний підбір тварин. Наприклад, із великих планується придбати лише жирафiв. Слонам, бегемотам і носорогам не місце в маленькому південному зоопарку. А ось різноманітних представників сімейства котячих у ньому багато, оскільки їм можна забезпечити хороші умови й вони користуються любов’ю публіки. «Мені простіше, — говорить О. Зубков. — Я можу намалювати проект і починати реалізовувати його iз завтрашнього дня. А державні зоопарки пов’язані з безліччю інстанцій... Звичайно, українські зоопарки сьогодні переживають не кращі часи».
Цього року Ялтинському зоопарку виповнюється десять років. За цей час він устиг завоювати любов публіки, і навіть Президент Віктор Ющенко підписався у своїй любові до цього місця. Тут, щоправда, не обійшлося без політичної підоснови — під час помаранчевої революції Ялтинський зоопарк став єдиним кримським підприємством, яке оголосило протест проти фальсифікації виборів і навіть закрилося на період другого туру виборів. Активна громадська позиція, до речі, й стала причиною відкриття Олегом Зубковим такого нетрадиційного бізнесу. «Це був мій протест проти того суспільства, в якому ми опинилися, — розказує директор «Казки». — Я втомився бачити українських політиків, розчарувався у владі. І вирішив взятися за найважче, найзбитковіше, що тільки можна собі уявити, — створити зоопарк».
На третій-четвертий рік свого існування «Казка» стала рентабельною. «Залишаємо на необхідне, а всі інші гроші використовуємо на подальший розвиток», — говорить Олег Зубков. Необхідного, до речі, не так уже й мало — лише м’яса вихованцям зоопарку потрібно понад 200 кілограмів на день. Але якщо хто має намір відкрити домашній зоопарк, то стартовий капітал на цю справу потрібен не найбільший — менше ста тисяч доларів. 20 тисяч пішло на оренду території, та ще 50—70 на все інше.
У останні роки, коли зоопарк став успішним, багато бізнесменів роблять йому «подарунки» у вигляді якихось цікавих тварин. Часто трапляється і таке, що до зоопарку звертаються господарі екзотичних звірів, які не змогли справитися зі своїми вихованцями. Наприклад, мавпочки, яких носять із собою фотографи, згодом стають агресивними й потрапляють до зоопарку. Часто в зоопарк здають старих і хворих тварин із цирку. «Ми не планували обзаводитися такою твариною, але все одно беремо її, — розказує Олег Зубков. — Просто у вигляді надання допомоги тварині, адже де вона ще може знайти останній притулок, як не в зоопарку». Буває, що така вмираюча тварина ще повертається до нормального життя. Наприклад, левиця Ельза, яку «Казці» віддали з цирку вмирати, не тільки видужала, але й привела потомство. Потомство, до речі, ялтинські звірі народжують із величезним ентузіазмом. Особливо розстарались леви. Днями з’явилося троє нових малюків. Зрозуміло, що рентабельність зоопарку підвищується зі збільшенням кількості тварин, отже, така плодючість дуже радує керівництво «Казки». Зоопарк може обміняти тварину на будь-яку іншу в якомусь «братському» зоопарку, може залишити собі, а може просто продати. Левеня, до речі, коштує не так уже й дорого — від однієї тисячi доларів до двох. Сьогодні триває активний пошук самця для пуми Ніколь.
Словом, робити бізнес на тваринах можна. Це реально — без державних дотацій і навіть без особливої спонсорської підтримки. Більше того, бізнес із користю для тварин — адже казенний, державний лев не отримує такого догляду, як куплений за кровні гроші. Проте наша держава, як завжди, вхитряється заважати успішним підприємцям. Так, «Казка» ніяк не може отримати остаточного документа на свою земельну ділянку. Прокуратура вимагає знести Ялтинський зоопарк, Верховний суд Криму відхилив цю вимогу, тепер справа лежить в Апеляційному суді. «Я не шкодую про те, що відкрив зоопарк, не маючи на те повного права, — розказує Олег Зубков. — Інакше не було б ні цього унікального зоопарку, ні самої землі — віддали б під дачі». Будемо сподіватися на вдале вирішення конфлікту. А то, враховуючи моду на «сімейні» протести під приймальнею Президента, скоро на Шовковичній може з’явитися два десятки ялтинських левів...
