Усі знають, що життя дивовижне і любить сюрпризи. Але почувши в метро розмову про справжніх і прийомних батьків, таємниці походження, титули, королеву та тайники, ви б напевно вирішили, що обговорюють кінострічку чи книжку. Але тепер, оперуючи цими поняттями, можна говорити про неймовірні результати розслідування Вадима Кіплінга (Вадима Роланда Майкла Кіплінга). Журналіст розкрив таємницю свого походження — у дитинстві його, британського лорда, всиновили та вивезли до СРСР. Наскільки змінилося його життя, так само житомирянина, так само журналіста, але вже титулованого й знаменитого, — ось що цікавило мене, коли я збиралася до нього на зустріч. Але про все по черзі.
Почалося розслідування Вадима Коряка в грудні 2000 року. Готуючись до переїзду на нову квартиру, він вирішив розібрати стару кухонну шафу. З бічної стінки шафи несподівано випали документи. Один із них — копія свідоцтва народження Вадима, у якому зазначалося, що народився він у Лондоні, мати — українка, а батько — англієць на ім’я Майкл Романн. Прізвище — Кіплінг-Коряко.
«Я вирішив докопатися до правди, хоч би якою неймовірною вона була, — розповідає Вадим. — Вичерпної відповіді шукати було ні в кого — батьки померли, рідних майже не залишилося. Я звернувся до ЗАГСу, але там мені сказали, що я народився в Житомирі, і показали довідку, видану пологовим відділенням першої лікарні.» А в лікарні Вадиму сказали, що документи з даними за 1968 рік (його рік народження) були підтоплені каналізаційними водами під час прориву труби.
Це не зупинило Вадима — він продовжував шукати, спілкуватися з людьми, ритися в архівах. У результаті йому вдалося зібрати достатню кількість документів, щоб звернутися до суду, вимагаючи підтвердити факт свого народження в Лондоні. Найважливішим документом, який згодом і висвітлив таємницю походження Вадима, була заява на ім’я завідувача пологовим відділенням першої міської лікарні: «Я, Коряко (Кіплінг) Михайло Романович, і моя дружина, Коряко Зінаїда Сергіївна, які з 27.12.1967 по 17.01.1968 року перебували на території Великої Британії, де всиновили мого рідного племінника Роланда Майкла Кіплінга, який народився 8 січня 1968 року в місті Лондоні, Велика Британія. Його батько, сер Вінстон Кіплінг, мій рідний брат, будучи полковником британських спецслужб, трагічно загинув при виконанні службових обов’язків за три місяці до народження сина. Мати, Ревекка Роланда Кіплінг, померла при пологах. Оскільки я народився в Британії та маю британський паспорт, нам із дружиною дозволили усиновити Роланда, і в пологовому будинку видали довідку про народження на ім’я Вадима Майкла та присвоєння нашого прізвища. Усі документи, що стосуються справжніх батьків Вадима Кіплінга, на мою вимогу ліквідовано, тому що усиновлений нами хлопчик переїхав до СРСР. А оскільки я та мій покійний брат є далекими родичами британської королівської сім’ї, знати своє справжнє походження хлопчику в майбутньому буде небезпечно...»
Що стосується споріднення з англійською королевою, то воно й справді далеке. Англійській королеві Єлизаветі II Вадим Кіплінг доводиться шестиюрідним дядьком. Зобов’язаний такою спорідненістю він своїй прабабусі, третій доньці графа Альберта Франка Ернеста фон Сакс-Кобург-Гот. (Віндзорська династія, королівська династія Великої Британії, до 1917 року називалася Сакс- Кобург-Готською.)
Вадим написав Єлизаветі II листа, в якому розповів про свої пошуки та знахідки, відправив свої фотографії. Надійшла відповідь, у якій королева визнавала Вадима Кіплінга британським лордом і своїм родичем. «Королева дякує вам за фотографії, — свідчив текст листа. Нарешті вона вас побачила». Чи означає це, що королева знала про існування на території України свого шестиюрідного дядька? Вадим такої можливості не заперечує.
«На сьогодні в мене є вже п’ять листів від королеви. Ми листуємося, вітаємо одне одного зі святами, з Новим роком, Різдвом, — розповідає Вадим буденним голосом. — Нещодавно відправив королеві в подарунок її портрет, написаний відомим в Європі житомирським художником Василем Вознюком. Королева була в захваті». Зараз ця картина міститься в колекції Букінгемського палацу.
Проте Вадим не має наміру кардинально змінювати своє життя. Каже: у 36 років вже пізно, ось якби в 26... Насправді титул додав Вадиму й проблем — уже дві жінки заявили, що мають від нього позашлюбних дітей. Крім того, з’явилися й такі, які просять зачати від нього дитину, та дві англійські бабусі, котрі бажають всиновити родича своєї королеви.
Водночас зарплату в редакції газети, де Вадим працює, йому не підвищили. Зате називають «наш сер». Після цієї історії з родоводом він настільки зацікавився «справами давно минулих днів», що почав вести у газеті постійну рубрику, в якій розповідає про історії Житомира. Попутно він продовжує збирати мозаїку таємниці життя свого прийомного батька, якого вважає рідним. І слід сказати, він довідався чимало цікавого.
«Я знаю, — розповідає Вадим, — що, коли мій прийомний батько, Майкл, перебував у Мексиці, мій батько Вінстон звернувся до нього в листі з проханням допомогти Яну Флемінгу в його роботі над книжкою. Той саме писав роман про шпигунів і йому знадобилася консультація. Майкл допоміг йому, таким чином ставши прототипом Джеймса Бонда. Не можу сказати, що батько був схожий на шпигуна, але, що цікаво, вони зовні дуже схожі з Шоном Коннері, я бачив їхню спільну юнацьку фотографію.»
Нездійсненним виявилося завдання знайти документовані свідчення життя Майкла Кіплінга. Даних про нього немає в архівах — ні в житомирському, ні в московському. У Харківській консерваторії, яку закінчив Майкл, кажуть, що такий там не навчався.
Ще одну шпигунську деталь Вадим виявив... у туфлі. Він вирішив носити батьківські туфлі, і коли майстер із ремонту взуття підрізував їм каблуки, виявив там тайник. На жаль, порожній. Але, можливо, не останній, адже розслідування триває.
