«Україна в глобальному світі: історичний досвід та сучасні виклики» — під такою назвою об’єднані три фундаментальні колективні монографії — «Україна: політична історія. ХХ — початок ХХІ ст.» (К., 2007), «Державотворчий процес в Україні 1991—2006» (К., 2007) і «Політична система для України: історичний досвід і виклики сучасності» (К., 2008), що допущені Комітетом з Державних премій України в галузі науки і техніки до участі в конкурсі на здобуття Державних премій України 2009 року. Співавторами цих академічних наукових видань є відомі українські вчені, доктори історичних наук, професори: В.Ф. Верстюк, С.В. Віднянський, Р.Я Пиріг, О.Є. Лисенко, Г.В. Касьянов, О.С. Рубльов, В.Ф. Солдатенко, О.М. Майборода, Ю.І. Шаповал. Тому не дивно, що робота представлена до участі в конкурсі провідною й найбільш авторитетною вітчизняною науковою установою історичного профілю — Інститутом історії України Національної академії наук України, науковці якого під керівництвом директора інституту, академіка НАН України В.А. Смолія за роки незалежності зробили чимало для узагальнення історичного досвіду та з’ясування актуальних проблем сучасного українського державотворення. Без перебільшення можна стверджувати, що опубліковані в останні роки наукові дослідження Інституту історії України НАН України стали вагомим чинником новітньої української державності.
Переконливим свідченням цього є, на нашу думку, і зміст та наукове й практичне значення вище перелічених праць, представлених до конкурсу.
Зокрема, в першій із них — «Україна: політична історія. ХХ — початок ХХІ ст.», понад тисячу сторінок оригінального тексту присвячено комплексному аналізу змісту й суті політичних процесів і явищ, що були визначальними для України впродовж буремного ХХ і не менш динамічного початку ХХІ століть.
Автори об’єктивно оцінюють інтелектуальний потенціал української політичної думки на зламі ХІХ—ХХ ст., всебічно з’ясовують місце «українського питання» в Російській імперії та Австро-Угорській монархії та парадокси його швидкої політизації під час революційних збурень 1905—1907 рр. та воєнно-політичних зрушень 1914—1921 рр., розкривають проблеми українського державотворчого процесу, пошуку теоретико-правових моделей національно-державної організації та способів їхнього втілення у суспільну практику як у Наддніпрянській Україні, так і в Галичині, на Буковині та Закарпатті. Вони також по-новому розглядають феномен УСРР/УРСР, переосмислюють значення та місце українських політичних сил під час Другої світової війни, повоєнну добу в історії України, становлення незалежності України, політичний досвід її самостійного розвитку та аналізують політичні виклики сьогодення.
Історичним витокам та проблемам сучасного державотворення в Україні присвячена наступна ѓрунтовна, майже тисячасторінкова праця авторського колективу — «Державотворчий процес в Україні 1991—2006».
У книзі на основі узагальнення національних державотворчих традицій детально й водночас критично аналізуються п’ятнадцятирічний політичний досвід самостійної України, економічні процеси, соціальні трансформації та етнонаціональна структура українського суспільства, розвиток культури, будівництво Збройних сил та інших державних служб і структур молодої незалежної держави, становлення та основні принципи й напрями зовнішньої політики України в умовах глобалізації. Зокрема, автори праці переконливо доводять, що перші 15 років розвитку незалежної України у нових умовах були нерівноцінні й різновекторні, під впливом внутрішньополітичних і зовнішніх факторів було допущено чимало помилок і прорахунків у складному процесі національного державотворення, з’ясовують їхні причини.
Утім, у разі успішної адаптації до сучасних викликів український народ, її політична еліта, на переконання авторів, знайдуть в собі волю та сили, щоб подолати всі труднощі й утвердити свою державу як високорозвинену, соціальну, правову й демократичну, як повноправного й авторитетного члена європейського та світового співтовариства.
І, нарешті, у третій, теж майже тисячасторінковій книзі — «Політична система для України: історичний досвід і виклики сучасності» — авторським колективом зроблена спроба вперше у вітчизняній історіографії комплексно проаналізувати тисячолітню історію українського народу за допомогою новітнього політологічного інструментарію. На основі аналізу взаємовідносин між державою та суспільством, у тому числі між колишніми імперіями та іноземними державами, до складу яких у різні часи входили українські землі, та українцями, що становили в них національну меншину, автори визначають основні закономірності та проблеми функціонування різних політичних систем, висвітлюють спроби інтегрування українського етносу в чужонаціональний державотворчий процес та його боротьбу за національне самовизначення й українську державність.
Значна увага приділяється аналізу політичної системи незалежної України, об’єктивній оцінці сучасної ситуації та критичному розкриттю досвіду, уроків і перспектив українського державотворення з метою його вдосконалення.
Отже, високопозитивно оцінюючи творчий доробок авторського колективу, зокрема, підготовлений ними цикл наукових праць — по суті, тематично й сюжетно-проблемно єдину трилогію про роль України у всесвітньо-історичному процесі й сучасному глобальному світі, представлену Інститутом історії України НАН України на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки 2009 року, — вважаємо, що він за своєю науковою вагомістю та практичною значущістю, безумовно, вартий особливої уваги науковців, політиків і широкої громадськості, а його виконавці по праву заслуговують на присвоєння високої Державної премії України в галузі науки і техніки.
