За експресією поєднання кольорів та багатством якнайтонших колористичних переливів його картини можна порівняти з найкращими полотнами Мурашка, Кричевського, Глущенка, шедеврами Гогена і Ван Гога, Сіслея і Моне.
Неділко народився 1902 року в с. Ющенівка Сумської області. Сприйнятливий до тонкої краси природи парубок не захотів іти шляхом батька-лікаря і вступив на факультет живопису Київського художнього інституту. Микола навчався під керівництвом Федора Кричевського і Михайла Бойчука. Між двома метрами існувало протистояння в поглядах на мистецтво, тому це позначилося на розколі між студентами, що утворили непримиренні табори. Микола Неділко належав до нечисленної, нейтрально налаштованої групи учнів, які ходили на заняття до обох викладачів. Та все ж, судячи зі спогадів товаришів Неділка, в приватних бесідах він частіше захоплювався живописом Федора Кричевського, ніж Михайла Бойчука. Тим більш цікавим є той факт, що 1924 року молодий Неділко вступає до Асоціації революційного мистецтва України, заснованої послідовниками новаторських ідей бойчукістів — художником Василем Седляром і ректором КХІ, мистецтвознавцем Іваном Вороною.
Недовгий період участі у групових виставках помітно допоміг молодому художникові відкрити своє справжнє «я»: він із задоволенням пише пейзажі і натюрморти, інколи — портрети, прагнучи розкрити свій колористичний дар. Живопис, орієнтований на будні трудового народу його не захоплював. Тому майстер шукає порятунку на нейтральній території — в театрі (втім, так часто робило багато «ідеологічно ненадійних» художників радянської доби).
Закінчивши Київський художній інститут 1928 року, Микола Неділко влаштувався декоратором сцени в Оперний театр і підробляв на декількох столичних студіях. Його бажання залишатися «в тіні театральних лаштунків» було продиктоване прагненням займатися «чистим мистецтвом», пошуками цікавого композиційного рішення, колірної гамми, гармонії і ритму, а не партійною ідеологією, як того вимагав час. «Очевидно, Неділко, зосереджений на колористиці, не здатний був пристосувати свій живопис до партійно-пропагандистських вимог, з їх обов’язковим реалістичним зображенням надуманих сюжетів. Істинно «живописна» закоханість у ледве відчутні відтінки кольору не дозволила йому після закінчення художнього інституту йти уторованим шляхом — сурмити у фанфари соцреалізму», — пише Богдан ПЕВНИЙ. Попри те що художник обрав шлях пасивного опору, він неодноразово мав неприємності з «органами», а одного дня його заарештували.
Навесні 1929 року Микола Неділко знайомиться з артисткою Київської оперети Оксаною Чумак і переходить на постійну роботу до Театру музичної комедії та оперети, де працює до початку 1940-х. Коли почалася Друга світова війна, Микола разом з Оксаною і двома друзями-художниками, Миколою Азовським і Михайлом Дмитренком, виїжджають до Львова.
Працюючи над весняними львівськими пейзажами, майстер відкриває себе як тонкий лірик і чуйний колорист. Прекрасно відчуваючи красу природи в період міжсезоння, він часто працює на пленері за містом, або в Стрийському парку. Натхненний серією виставок і хорошими відгуками колег та критиків щодо своїх полотен, Микола Неділко мріє повністю присвятити себе улюбленій справі. Він активно бере участь у виставках у Києві та Львові, демонструючи глядачеві свій неповторний експресивний стиль.
Проте художник не відчуває себе вільним в умовах радянської ідеології, не бачить перспектив у своїй творчості і активно шукає альтернативу. Одного дня Неділко ухвалює рішення, яке перевернуло все його життя. 1944 року він разом із дружиною іммігрує до Німеччини, через декілька років переїздить до Аргентини, а потім до Америки, де і закінчується його життєвий шлях, тому ми досі не повною мірою знайомі з його багатющою живописною спадщиною. А тим часом американські колекціонери за великі гроші купують на аукціонах невеликі полотна цього рішучого колориста.
Весна 1979 року стала останньою для талановитого українського живописця. Об’єднання українських художників організувало посмертну виставку в Нью-Йорку, представивши кращі твори майстра. Сьогодні полотна Миколи Неділка є рідкістю...
