Завершився шостий сезон Літньої школи журналістики газети «День». Понад місяць студенти з різних університетів країни на рівних зі співробітниками «Дня» працювали в редакції, освоювали ази журналістики. Шалений темп щоденної газети, прес-конференції, репортажі, інші реквізити журналістської кухні — позаду. Попереду — подальша співпраця з «Днем» у своїх регіонах. На завершення ми попросили учасників Школи журналістики відповісти на кілька запитань. Найцікавіші думки пропонуємо вашій увазі.
1. Як ви оцінюєте співпрацю вашого університету і газети «День»?
2. Яким був ваш особистий шлях до «Дня»?
3. Ваше бачення України. Що ви хочете зробити для України?
4. Найважливіше, що ви зрозуміли й відчули під час Літньої школи журналістики.
5. Ваші побажання «Дню» і читачам газети.
Вікторія СКУБА, Національний університет «Острозька академія»:
1 — 5. Мені приємно, що співпраця Острозької академії з газетою «День» вже триває роками. Вона виховує цілі покоління острозьких студентів, впливає на формування їхньої світоглядної та громадянської позиції. Багато студентів змогли відкрити себе у плані журналістики, і не тільки, завдяки активній участі «Дня» у житті нашого університету.
Мій шлях до газети був тривалим і нелегким. Загалом він ще не закінчився, адже потрібно вчитися і вчитися для того, щоб дорости до журналістського рівня цього видання. Співпраця з «Днем» розпочалася з публікацій, а далі привела мене у редакцію як одну з учасників Літньої школи журналістики.
Для мене Україна — це моя країна, але не та, яка обмежена територіальними чи політичними кордонами. У моїй Україні є щось глибше, передане з глибини віків, що не можна описати у кількох реченнях. Це особлива країна, якою можна жити, яку варто любити. Але цій країні також потрібна допомога для власного самоусвідомлення. І це, напевно, і є найвища мета для кожного українця.
Нічого у житті не відбувається просто так. Кожен момент — це особливий, неповторний досвід. А тут кожну мить починаєш цінувати ще з більшою силою. Навколо нас є безліч неповторних доль, які варто шукати. Слова можуть мати надзвичайну силу. В Україні є велика кількість людей, які так само люблять свою країну, як і ти, й готові робити щось для її відродження. А найголовніше — те, що ми ще так мало знаємо самих себе і власну історію.
Побажання газеті — зберігати свою неповторність й унікальну відмінність від іншої української преси. А читачам — цінувати, що у них є така газета, розуміти її й кожного разу відкривати щось нове на її сторінках.
Артем ЖУКОВ, Національний університет «Острозька академія»:
1. Тішить те, що вже не один рік газета «День» плідно співпрацює з Національним університетом «Острозька академія» як через постійні візити головного редактора до університету, так і через публікування ідей студентів на сторінках газети.
2. Попри те, що газету «День» практично неможливо придбати у кіосках Острога, я постійно маю доступ до електронної версії газети, що і сприяло моєму зацікавленню виданням та бажанню долучитись до його створення.
3. Найперше всім нам варто усвідомити, що Україна — не пусте слово і те, що лише в наших руках доля її майбутнього. Безперечно, кожен свідомий громадянин своєї держави, і я в тому числі, розуміє відповідальність перед нею і ладен піти на найнесподіваніші кроки заради того, аби хоча б трохи наблизити її до своєї власної країни мрій.
4. Очевидним і незабутнім був той досвід, який я мав змогу здобувати як у стінах редакції, так і протягом безпосереднього виконання завдань з фотоапаратом у руках. Безперечно, газета «День» робить велику справу для популяризації українства як самодостатнього організму, за що варто сказати величезне «дякую».
5. Бажаю нових ідей та неординарних думок. Розширювати мережу розповсюдження газети на регіональному рівні.
Ярослав МІЗЕРНИЙ, Національний університет «Острозька академія»:
1. Співпраця Національного університету «Острозька академія» і газети «День» — на досить високому рівні, про що свідчать часті публікації в газеті студентів НаУОА, візити Лариси Івшиної.
2. Упродовж більш ніж двох років працюю фотокореспондентом відділу зв’язків з громадськістю НаУОА. Приблизно стільки ж часу пройшло з моменту моєї першої публікації в газеті «День», що висвітлювала приїзд до університету Лариси Івшиної та Євгена Марчука.
3. Україну, без сумніву, розглядаю як свою Батьківщину, а це вже містить в собі елемент сакральності. Що я хочу зробити заради її блага? Час покаже, але я переконаний, що своєю працею зможу багато чого досягнути, що стане хоч невеликим, але все ж досягненням і для України.
4. Я зрозумів, що «День» — серед тих видань, з якими хотілося б надалі співпрацювати, насамперед через «непопсовість» самої газети і теплий та привітний колектив.
5. Бажаю газеті «День», так би мовити, розширити свою географію, оскільки це повинно принести користь як читачам, так і самому виданню, та, звичайно, постійно підкорювати все нові й нові вершини української журналістики.
Анастасія КОВАЛЬЧУК, Інститут журналістики КНУ ім. Т. Шевченка:
1. Мій навчальний заклад не співпрацює з газетою « День» . Та я була приємно вражена, коли зустріла тут студентів свого інституту і як працівників, і як практикантів. На прикладі приїжджих практикантів я побачила, що співпраця з «Днем» є дуже результативною.
2. Мені подобається ця газета, тому я вирішила проходити практику саме тут.
3. Як будь хто з нас, підкований словом «журналіст», може багато чого сказати. А в цьому випадку не потрібно говорити. Для України я б сумлінно працювала, заробляючи їй статус на світовій арені.
4. Потрібно займатись однією справою. Я проходила практику разом в трьох місцях. Тому була виснажена і не повністю віддавалась роботі в газеті. Моя робота в «Дні» була б більш результативною, якби я працювала тільки тут. Та на помилках вчаться...
5. Більше свіжих стилів і напрямів. Я розумію, що основна ідея щоденної газети — розповісти — що? де? і коли? Та вас читають і молоді люди.
Ігор САМОКИШ, Запорізький національний університет:
1. Кожен з нас, студентів, викладачів, черпає щось нове від «Дня» . Тому мені б хотілося, щоб ця праця продовжувалася і приносила стиглі плоди обом сторонам!
2. Через терні до зірок. Особлива подяка тим людям, завдяки яким реалізувалася ця практика.
3. «І це також пройде...» — слова, які були написані на персні Соломона. Тож, незважаючи на те, що маємо, — будуймо майбутнє. Хотілося б багато чого зробити. Бог у поміч!
4. Не кожного дня ми маємо можливість черпати щось нове й корисне; творити кожну хвилину! Особисто я багато чого дізнався, зрозумів, навчився (не буду конкретизувати).
5. «Дню» — збільшити свій тираж і не зупинятися на досягнутому! Читачам — всього найкращого і доброго здоров’я! Читайте українське!
Олександр КАРПЮК, Запорізький національний університет:
1. Знаєте, думаю, що половина такої співпраці — це знати та знайомитись з газетою. Під час навчання ми читали, аналізували матеріали газети. До чогось знайомого ставишся більш уважно, з цікавістю. Так само і з «Днем». Книжки «Бібліотеки «День» рекомендуються викладачами нашого ВНЗ, цього року університет також чекав на зустріч з працівниками газети.
2. Кожен шлях має початок і кінець. Вважаю, шлях журналіста до будь-якого видання починається з самоосвіти, написання серії матеріалів, праці над собою. Якщо казати про себе, то я був досить нахабним і на початку своєї творчої діяльності вважав свої матеріали гідними публікації, але це не так. Гадаю, чим професійніша та відповідальніша людина, тим більше вона вважає свої матеріали недоробленими та не прийнятними для публікації (звичайно, якщо людина чесна з собою). Таким чином, хочеш ти чи не хочеш, але йдеш по своєрідних сходах професійної діяльності. І ось час прийшов, і через кілька років навчання в університеті я потрапив до відомої всеукраїнської газети. Попереду буде багато чого, але тепер я можу з радістю розповідати, що у мене був досвід роботи у «Дні».
3. Я радий, що я бачив різну Україну — західну, південну, центральну. Всі ці краї відрізняються один від одного, але хоч якими б різними були — вони разом під прапором однієї держави. Пам’ятаю, коли ми приїхали з Криму до Івано-Франківської області, то автоматично перейшли на українську мову. Ось це і є Україна — різна, гарна, файна, красива і така рідна — вона моя, а я — її. Я народився тут, тому, думаю, тут я і повинен робити те, що від мене залежить.
4. Мені стало зрозуміло, що журналістика не така страшна. Тобто, коли ти бачиш щодня у газетному кіоску «День» — це одне. Зовсім інше, коли ти приходиш на один з поверхів редакції, бачиш процес створення номера. Журналістика всюди одна, всюди люди виконують свою роботу, а з іншого боку, вона і зовсім різна. Хоча є схожі видання, але абсолютно однакових немає. Тому що кожен журнал чи газета проходять через різних людей, які мають свої риси характеру, своє сприйняття роботи...
5. Газеті я бажаю вдалих пошуків своїх читачів, які будуть або поділяти точку зору та стояти на боці редакції, або сперечатись з нею. Бажаю мати авторів, що продовжуватимуть почату справу.
Анна СЛЄСАРЄВА, Київський національний університет ім. Т. Шевченка:
1. Газета «День» тісно співпрацює з Інститутом журналістики КНУ ім. Т. Шевченка. В редакції працює багато випускників інституту, й щорічно студенти проходять практику в редакції.
2. Дізнавшись про обов’язкову практику на І курсі, я вирішила обрати видання, яке поважаю, читаю, яке багато чого навчає і в якому дійсно хотіла б працювати. Цим виданням є для мене газета «День». Тож я подзвонила до редакції, дізналась про Літню школу журналістики і вирішила взяти участь.
3. Україна для мене — молода держава, яка потребує великої підтримки з боку громадян, їхньої співпраці заради блага країни, розуміння того, що міцна держава не будується за один день, а розвивається за рахунок людей, яким небайдуже майбутнє своєї нації. Тож для того, щоб сучасна Україна перетворилася на міцну державу і виправдала свій потенціал, щоб прискорити темпи її становлення, кожен громадянин має зробити свій внесок у її розвиток. Як майбутній журналіст, я можу допомогти Україні, пробуджуючи громадську думку, патріотизм у громадянах, розповідаючи людям про дійсно важливі проблеми, наштовхуючи їх на правильні думки, виховуючи в них небайдужість і любов до своєї країни.
4. Журналістика — не просто творча професія. Це важка, кропітка праця, яка потребує серйозної підготовки, постійного навчання, зосередженості та уваги.
5. Газеті «День» хотілося б побажати й надалі залишатися такою ж якісною, професійною й цікавою. А також ще більше нових цікавих проектів, невтомних журналістів і уважних, небайдужих читачів.
Денис ОПАРІЄНКО, Дніпропетровський національний гірничий університет:
1. Університет, в якому я навчаюсь, а саме Національній гірничий університет Дніпропетровська, дуже тісно співпрацює з газетою «День». Це я кажу без перебільшення. У нашому університеті була презентована одна з книжок «Бібліотеки «Дня». Студенти нашого навчального закладу щорічно їздять на практику до газети. Також наші викладачі друкуються у газеті «День», а Віктор Єфимович Пушкін, якого добре знає газета та особисто Лариса Олексіївна Івшина, є експертом « Дня». Також можу згадати недавню зустріч Лариси Олексіївни з колективом мого університету, який вона відвідала у травні.
2. Особисто я дізнався про можливість практики у газеті «День» зовсім недавно, а саме — на зустрічі Лариси Олексіївни зі студентами у травні цього року. І коли це відбулося, я одразу ж поставив собі за ціль приїхати до газети на практику. На мою думку, це мені вдалося дуже швидко та легко.
3. Можливо, це буде звучати банально, але, як і будь-який патріот своєї держави, я бачу майбутнє своєї країни як однієї з двадцяти найкращих країн світу, бо для цього у нашої держави є все. А я, у свою чергу, зроблю все від мене залежне, щоб це і сталося.
4. До практики в газеті я не знав, що бути журналістом настільки цікаво та легко. Тому що в журналістиці головне — ідея, а все інше похідне. Гадаю, що в мене ідей достатньо, щоб з легкістю працювати й надалі у журналістській сфері.
5. Я бажаю газеті «День» стати газетою-лідером, а зробити це можна за допомогою «молодої крові», тобто нас.
Ольга ЮДІНА, Дніпропетровський національний гірничий університет:
1 — 5. Мій ВНЗ і газета «День» мають співпрацю впродовж багатьох років. Як на мене, це добрий обмін досвідом, спостереженнями, цікавою та корисною інформацією.
Щодо мене, я два роки працювала у студентській газеті свого ВНЗ, а останні півроку — її головним редактором. Окрім цього, мала досвід праці позаштатним кореспондентом у деяких міських газетах, зокрема, у «Газеті по-дніпровськи».
Звичайно, я хочу бути корисною для своєї Батьківщини, хоч як би банально це звучало. Хочу робити те, що буде цікавим для інших, хочу нести щось нове, цікаве, інформативне. А щодо моєї країни, то я люблю її всім серцем, і завжди особисто для мене вона буде залишатись найкращим куточком на всій планеті! А те, що кожного дня трапляється у політиці чи ще де-небудь, не так важливо, як те, що кожен з нас повинен плекати у душі глибоку пошану та любов до України!
Для мене стажування у цій газеті насамперед було величезним життєвим досвідом, який, я впевнена, допоможе мені у майбутньому. Я ще раз переконалась у тому, що робота журналіста хоч і цікава, але надзвичайно важка та напружена. Але, як на мене, справа того варта!
Аналогів газети «День» я не зустрічала, тому я хочу побажати, щоб газета ще багато років не втрачала своєї індивідуальності й ще багато років залишалася на високому рівні, на якому вона є зараз! І ще — ніколи не треба забувати, що майбутнє нашої країни залежить від нашого свідомого вибору саме зараз!
Ганна ТИМОЩУК, Національний університет «Острозька академія»:
1 — 5. Співпраця Національного університету «Острозька академія» з газетою «День» триває вже протягом довгого часу, завдяки чому студенти мають чудову можливість отримати практичні вміння та навички, а також корисні поради від журналістів. Мистецтво слова є нелегкою працею, і для вміння донести до читача певну подію чи новину потрібно вдосконалюватися та натхненно працювати над собою. Студенти дізнаються багато важливого та необхідного саме завдяки досвіду, який отримують безпосередньо у редакції.
Нічого людині не дано так просто, і для будь-якої ідеї чи мети потрібні, насамперед, жага, бажання реалізації. Мені завжди було цікаво, як працює колектив журналістів, готуючи аналітичні журналістські матеріали найактуальніших подій країни, і як спробувати власні сили на журналістській ниві.
Україна особисто для мене, як велика картина, — все в ній гармонійно пов’язано, переплетено та розписано різноманітними барвами людських життів — від світлих та яскравих до темних та похмурих. Палітра кольорів змінюється щохвилини, адже все залежить від того, під яким кутом зору погляне кожен з нас. Велич особистих піднесень та трагедій громадян нашої України продовжує історію шляху в майбутнє.
Перш за все, вкотре нагадала, що проблем в країні вистачає, і потрібно діяти, а не закривати очі, одягаючи маску байдужості та непричетності. Ми тут народились. Це наша країна! Ми вже відповідальні за те, яким буде наступний день нашої держави!
Газета «День» є унікальною, дуже відрізняючись з-поміж інших українських видань. А читачам побажаю залишатись і надалі палкими прихильниками газети, які цікавляться життям та новинами своєї держави!
Дар’я КОЦИЛО, Запорізький національний університет:
1 — 5. Повну інформацію про газету «День» я отримала від заступника декана ЗНУ Костюка В.В. У нашому університеті існує підписка на видання, так що я в повній мірі змогла оцінити якість газети.
Перспектива, яку надав мені ЗНУ, виявилася дуже спокусливою. Мені захотілося пройти практику в загальноукраїнській газеті, тим паче перед цим я ознайомилася з книжками з «Бібліотеки газети « День» .
Я бачу Україну сильною, демократичною державою з європейськими орієнтирами та збереженою самобутністю. У подальшому хочу відкривати нові сторони країни для громадськості, заповнювати білі плями історії та писати нову історію незалежної України.
Я зрозуміла, наскільки серйозним та важливим є місце журналіста у суспільстві, що якість матеріалу залежить тільки від нього; при цьому потрібно подати матеріал так, щоб він був об’єктивним. Журналіст формує думку громадськості та обличчя всієї країни.
Я бажаю газеті «День» залишатися такою ж престижною, радувати своїх читачів новими яскравими та цікавими матеріалами. Не втрачати своєї оригінальності та так само сяяти на ринку мас- медіа України.
Катерина КУДІНА, Запорізький національний університет:
1. Познайомилась з газетою «День» на початку першого курсу університету. Зацікавилась. Одразу купила всі чотири книжки з «Бібліотеки «Дня» . За три роки мого навчання «День» не приїжджав до університету. Хотілося б у цьому році побачити фотовиставку в нашому місті.
2. Як тільки я дізналась про газету «День» , одразу почала її виписувати. Потім познайомилась з «Бібліотекою «Дня» . Після першого курсу мене прийняли в газету на практику. Вже третій рік практику я проходжу в «Дні» .
3. Сьогодні багато українців не знають своєї мови та історії. І не поважають. Майбутнє України залежить від кожного з нас. Тому наше завдання — більше читати, більше вчити, більше писати — таким чином пропагуючи і розвиваючи українську культуру.
4. Практику в газеті «День» проходжу третій рік поспіль. Кожного разу дізнаюсь багато нового і цікавого для себе. Отримала досвід роботи коректора, редактора, журналіста. Спілкуючись зі співробітниками «Дня», зрозуміла: щоб випускати таку газету, треба бути патріотом України. І тільки так.
5. Газеті — щирих читачів. Читачам — щирої газети.
Тамара БАЛАЄВА, Запорізький національний університет:
1. Моє знайомство з газетою «День» почалося на першому курсі університету завдяки заступнику декана факультету журналістики Костюку В. В. Газету «День» дуже цінують викладачі та студенти нашого факультету, багато хто з них є передплатниками «Дня» .
2. Газета «День» потрапила до мене на початку навчання у ЗНУ. Навесні 2008 року я дізналася про можливість проходження практики у Школі журналістики, яку організовує видання. До того ж, після відкриття для себе книжок з «Бібліотеки «Дня» (які справили на мене велике враження) я зрозуміла, що хочу потрапити сюди.
3. Україна — країна безмежних можливостей та потенціалу, країна з героїчною історією та величною культурою. У теперішньому та близькому майбутньому я бачу Україну розвиненою демократичною державою зі свідомою нацією, яка знає та цінує свою історію, впевнено дивиться уперед та пишається своєю національною приналежністю. Як журналіст та громадянка України, я вважаю своїм обов’язком вивчати українську історію, дошукуватися до істини та доносити її людям, а також — створювати нову гідну сучасність своєї країни.
4. Літня школа журналістики газети «День» стала для мене справжнім відкриттям. Саме тут я відчула смак справжньої журналістики, зрозуміла, наскільки це відповідально — доносити інформацію до населення, формувати громадську думку. Приємно вразив патріотизм співробітників редакції, їхня щира любов до України та її історії.
5. Газеті «День» я хочу побажати відкриття нових творчих горизонтів, не втрачати свого оригінального стилю, яскравих та цікавих матеріалів, бажаю виходу нових книжок.
Ліна ШВИДКА, університет «Україна»:
1. Співпраця між університетом «Україна» та газетою «День» — на позитивному рівні, що дає можливість активно співпрацювати і розширювати майбутній потенціал у журналістській сфері.
2. Газету «День» я обрала самостійно, адже її інформаційна, культурна спрямованість і насиченість імпонувала моїм поглядам на сучасне українське суспільство.
3. Україна має право на ствердження в цьому світі, але, щоб ствердитись, треба боротись. А боротись треба за добро, моральні цінності, в основі яких лежить найголовніше — людина, в ії фізичному й духовному вимірі.
4. Під час Літньої школи журналістики я зрозуміла, що бути справжнім журналістом — відповідальна, важка, але позитивна справа. Журналіст має обов’язок перед суспільством — нести правду і сприяти культурному, інтелектуальному, інформаційно-освітньому розвитку українського суспільства. Я ствердилася в тому, що справді хочу пов’язати свою майбутню професійну діяльність саме з журналістикою.
5. Я дуже вдячна за те, що мені випала така можливість — стати одним із учасників цієї Школи журналістики, я отримала незабутні враження, досвід. А газеті «День» можу побажати постійно розвиватися і тим самим сприяти розвитку українського суспільства.
