Людмила ГРАБЕНКО
Його шлях до популярності був раптовим і стрімким. Просто одного разу естраду й життя стало складно уявити собі без Валерія Меладзе та його мелодійних пісень, які всі, як одна, про кохання. Стиль його виконання - вишукана, витончена пристрасність - приваблює, і Валерій незмінно йде зі сцени з оберемком квітів. Проте, схоже, слава, що звалилася, не тільки не зіпсувала, а навіть і не торкнулася його...
- Валера, ви з дитинства мріяли про таку запаморочливу кар'єру на естрадній ниві?
- Так, можна з повним правом сказати, що я про це мріяв. Можливо, я інакше собі це уявляв, але бажання й прагнення виразити себе в творчому плані в мене було завжди, і, здається, тепер я готовий втілити всі свої мрії в життя. Ти працюєш, багато і важко, і наступає момент, коли приходить слава, визнання, а разом з ними - усвідомлення, що слави замало для того, аби відчути цілковитий душевний комфорт. Треба повернути моральні "борги" - віддати належне всім, хто допоміг тобі "піднятися", реалізувати себе. Це дуже велика відповідальність. Доки вона існує, повного відчуття свободи не відчуваєш. І лише тепер я близький до того моменту, коли можна відчувати себе в творчості вільною людиною.
- Ви завжди багато говорите про брата. Він автор музики і слів до ваших пісень. Ви могли б виконувати пісні інших авторів?
- Мені складно уявити собі роботу з іншими людьми. Навіть думати про це не хочу! Я знайомий з багатьма авторами, але ще не зустрічав людини, яка змогла б написати для мене такі пісні, як пише Костя. І справа тут навіть не в його таланті, а в тому, що він знає мене як себе. Йому не треба нічого пояснювати - він бачить світ і відчуває музику так само, як і я.
- Які батьки виростили таких дружніх і талановитих братів?
- Наші батьки за професією інженери. Це дуже хороші, добрі й порядні люди. Внутрішньо благородні. Вони дуже багато нам дали в моральному плані. Багато років минуло з часів дитинства, і деякі, закладені в нас батьками, принципи й поняття, ми усвідомлюємо лише тепер. Досі вони ніби зберігалися десь у глибині душі.
- І як вони вас виховували?
- Вони ніколи не тиснули на нас. І це при тому, що, як я тепер розумію, ми з братом були дітьми дуже непростими. Ми з ним робили, що хотіли. Тільки по-різному. Я завдавав усім прикрощів невгамовністю свого характеру. У мені було стільки енергії, що ніхто - ні батьки, ні вчителі - не могли зі мною впоратися. Костя був іншим - тихий, спокійний хлопець. Однак упертий. Він завжди робив те, що вважав за потрібне, а не те, що йому веліли.
Батьки виховували нас особистим прикладом. Вони просто чесно й добре жили. А ми це бачили. Багато чого я лише тепер розумію, і намагаюся у всьому бути схожим на них.
- Вашу доньку звати...
-...Інга.
- І ви так само її виховуєте?
- Так, по-моєму, найголовніше для батька - це, по-перше, самому жити правильно. А по-друге, дітям треба говорити, що добре, а що - погано. Особливо сьогодні. На противагу тому потокові брудної, вульгарної інформації, який звалюється нині на наших дітей. Вони ж рекламу всіляку, низьке за якістю американське кіно сприймають як частину свого життя. І хто, як не ми, батьки, повинні пояснити, що в цьому житті головне доброта, любов, справедливість. Хто ще навчить їх відрізняти тимчасове від вічного? От цього я й намагаюся вчити свою дочку.
- Ви - романтик нашої естради. Усі ваші пісні про кохання. Як ви гадаєте, чому?
- Мабуть, тому, що кохання варте того, аби про нього співати.
- І як розуміє любов Валерій Меладзе?
- Любов - це почуття, яке допомагає нам жити. Любов робить осмисленими наші вчинки й допомагає в найнесподіваніші хвилини. У нормальному, не закоханому стані, ми не повірили б у диво. А коли ти закоханий, віриш у дива, в те, що в житті може трапитися щось незвичайне. До того ж закохана людина починає вірити в себе, у свої власні сили. А я щиро переконаний, що тільки коли будеш упевненим у своїх силах, можна чогось домогтися в цьому житті. І порадувати цим близьку тобі людину.
- Що ви особливо цінуєте в жінках?
- Мені до вподоби жінки із шармом, із внутрішньою чарівливістю. Це навіть важливіше, ніж зовнішні дані. А ще мені подобаються жінки, які чогось у цьому житті домагаються. У побуті з такою жінкою, напевно, нелегко. Проте це - особистість, яка знає життя й знає собі ціну. І ось коли така жінка визнає тебе як чоловіка і як людину, яка їй цікава, це по-справжньому прекрасно.
- Ваша дружина - така жінка?
- Гадаю, так. Однак знаєте, що цікаво: більшість чоловіків сприймають своїх дружин не як просто жінок, а по-іншому. До дружини ми ставимося так, як ні до кого іншого не змогли б ставитися. Це сукупність багатьох найрізноманітніших почуттів, і я навіть не можу визначити, які в нас із дружиною стосунки. Це й кохання, і дружба, і повага до матері своєї дитини... Я щасливий, що я кохаю й коханий.
