— Борисе Сослановичу, ви цього чекали?
— Хлопці просто рвалися в бій, адже, як ви пам'ятаєте,
вони поступилися у фіналі розіграшу Кубка світу російським борцям і жадали
реваншу. Склад у нас майже не змінився, а от результат вийшов абсолютно
протилежним.
— У нас три чемпіони, і до своїх перемог вони прийшли,
природно, по-різному.
— Дуже радий за Сашу Захарука, який утретє завоював золоту
медаль на європейському килимі.
Навіть у тих сутичках, де він поступався супернику по ходу
1—2 балами, відчувалося, що він зараз додасть і вийде переможцем.
Також проявив велику волю до перемоги Ельбрус Тедеєв, який
ще 1995 року став чемпіоном світу. Потім йому якось не щастило, і він пішов
трохи у тінь. Як бачимо, Ельбрус подолав себе і зумів знов увійти в борцівську
еліту. З характером у нього теж нормально: в одній із сутичок програвав
0:6, вийшов уперед — 9:6, а потім закінчив двобiй чистою перемогою.
Але, як на мене, перемогу у фіналі пам'ятиме більше від
усіх Заза Зазіров. За дев'ять секунд до кінця сутички проти росіянина Алавердієва,
за рахунку на користь останнього, суддя Зазу поставив у партер, і росіянин
вже передчував перемогу. Але тут сталося неймовірне. Заза зумів підвестися,
перехопити суперника за голову і провести прийом на два бали. Унікальний
випадок! Уболівальники столиці Білорусі влаштували йому справжню овацію.
— А що, росіяни дійсно на всі 100% були впевнені у своїй
загальнокомандній перемозі?
— Є такий відомий борець, член Федерації боротьби Росії,
Михайло Маміашвілі. Ще торік, після нашого успіху в Будапешті, він сказав,
мовляв, все, перший і останній раз команда України виграла перше місце.
І яким же було його здивування, коли він, разом з генералом Олександром
Коржаковим, приїхавши до Мінська на третій день змагань, дізнався, що відразу
четверо українських спортсменів будуть боротися увечері за чемпіонський
титул.
— Та все ж наші найближчі сусіди трохи було не обвели
вас круг пальця.
— Трохи не вважається. Річ у тім, що за новими правилами
можуть зняти з килима за непроведення прийомів відразу двох суперників.
Уявіть собі: за перше місце борються рівні за силою атлети, які перемогли
вже всіх інших. А от перемогти один одного не можуть. Виходить, що їм треба
зарахувати поразку? От у сутичці за вихід у фінал супертяжкої категорії,
за рахунку 0:0, росіянин Андрій Шумілін шепнув нашому Мерабу Валієву, мовляв,
давай я проведу прийом на один бал, а потім тобі його віддам. У додатковий
же час нехай переможе найсильніший. А в результаті вийшло, що росіянин
«взяв» очко, а не віддав. Потім, він виправдовувався, мовляв, його «заклинило»...
— Всі судді, тренери, спортсмени розуміють несправедливість
цього правила, а воно ж існує і примушує борців вдаватися до цих маленьких
хитрощів?
— Розмови йдуть про це давно і, гадаю, це правило вiдмінять.
— А що нового в боротьбі, і які тенденції з'явилися
в її розвитку?
— Дуже зросла роль партеру, і сьогодні спортсмен, який
не вміє в ньому боротися, не може розраховувати на високі місця в турнірі.
— Що ж чекає на нашу збірну в олімпійському Сіднеї?
— Якщо як у Мінську — вона буде сильною духом і дружна
командою — то буде приречена на успіх.
