Найбільший на сьогодні білоруський письменник останніми роками живе переважно поза межами рідного краю — у Фінляндії, Німеччині. Нещодавно В.Биков отримав посвідку на проживання у Чеській Республіці — це був один із останніх документів, підписаних Вацлавом Гавелом ще на посаді чинного президента ЧР.
Втім, 78-літній білоруський класик у цих своїх поневіряннях не самотній — так само за межами Білорусі зараз проживають поети Алєсь Разанов і Уладзімір Някляєв, інші представники творчої інтелігенції сусіднього народу.
Та зараз — про інше. Якось раптово змінивши жанр (чи, кажучи по-новомодному: «формат»), автор багатофігурних і розлогих романів-полотен Васіль Биков кілька років тому випустив книгу «Пахаджане» («Ходіння»). В підзаголовку жанр книги означено, як «приповістки». Це — невеликі за обсягом і дуже ощадливо написані притчі, або ж — казки для дорослих. Кожен із творів у книзі несе в собі повчальну мораль, при цьому все ж не завалюючись у бік порожньої риторики. І ще — Васіль Биков не був би самим собою, коли б писав ці твори тільки з метою повідомлення читачеві певної суми важливої інформації. Він і надалі залишається митцем — у творенні фабули і в прописуванні деталей, і навіть у вдиханні життя в десятки персонажів цих двадцяти сумних казок.
Приповісткою «Качина зграйка» ця книга відкривається. Ознайомившися з текстом притчі, уважний читач може скласти собі враження про новий стиль Васіля Бикова. Але й момента «повчальності» теж не варто відкидати — ці приповістки корисні та важливі й, на жаль, не тільки для читача білоруського.
Серед «блербів» — коротких відгуків на творчість автора, вміщених на останній сторінці обкладинки книги, є й такий, підписаний криптонімом «Крит.», — «Приповістки Бикова — як засторога від найгіршого, що може чекати нерозумну людину й нерозумний народ». Характеристика достатньо вичерпна, додати до неї практично нічого.
