«День» уже розповідав про велику і різноманітну програму відзначення ювілею Дому Франка, який позиціонує себе як Дім муз, родини, науки і діалогу.
Кілька днів тому на вул. Франка 150 відкрили концептуальну виставку «Ой, у полі жито», яка у дуже модерний спосіб інтерпретує патерни української фольклорної етнографічної традиції і всі твори якої глибоко вкорінені в народний «ґрунт», водночас — дуже сучасні.
У показі — полотна Володимира Патика, Романа Яціва, Галини Новоженець, Дениса Струка, Оксани Андрущенко та ще сімох відомих українських художників не лише зі Львова, а й з Києва, Луцька та Одеси, і це — плеяда сучасних митців, які свідомо чи несвідомо адаптували традиційні формули-структури народного мистецтва і трансформували їх в авторські живописні концепції.
Автор ідеї та куратор виставки — Галина НОВОЖЕНЕЦЬ, яка зазначає, що вже сама назва виставки підказує її зв’язок з фольклором, де традиційний вигук «ой» за строгою формулою визначає початок пісні.
Показ «Ой, у полі жито» — з проєкту «У пошуках ідентичності», який послідовно представляє творчість сучасних митців, закорінену в українській сакральній та народній естетиці, і доводить актуальність мистецтва, що у формальний спосіб інтерпретує українську художню традицію.
«Проникнення фольклору в сучасне українське мистецтво спостерігаємо на різних рівнях, — зазначає куратор виставки. — Говоримо не про пряме запозичення, не про стихійне використання фольклорних елементів і не про звичайну стилізацію, імітацію чи переспів із переплавленням фольклорних зразків, а про вдумливу інтерпретацію народних джерел та глибинне переосмислення цього мистецтва, його мови та естетики».
Це вже не перший показ у межах проєкту «У пошуках ідентичності». Два попередні відбувалися у львівському Палаці мистецтв (2017) та у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (2019). І у Музеї Франка дуже пишаються тим, що третій показ проєкту проходить саме у них.
А як, власне, перебігає святкування 80-річчя музею, далі у прямій мові директора інституції Богдана ТИХОЛОЗА:
«Принципово було для нас почати ювілейні заходи без офіціозу, а із творчих експериментів, і це був арт-проєкт Franko Laboratorium 2.0 за участю молодих митців. А, власне, у день заснування музею, коли його відкрили для відвідувачів, 10 жовтня, ми мали неформальну зустріч просто неба з нашими відвідувачами. Ділилися позитивними емоціями. Приймали подарунки. І одним із таких подарунків став сертифікат на мурал, який постане на підпірній стіні того дому, де мешкав Петро Франко, перший директор Музею Івана Франка, а сьогодні там розміщена літературна експозиція. Отакий сюрприз готуємо для львів’ян із чудовим художником Святославом Владикою, який уже відомий у Львові своїми муралами. Це буде популяризація, на жаль, наразі маловідомої постаті Петра Франка, 130-річчя від дня народження якого відзначаємо цього року, також — реклама музею.
Також ми вже провели цілу низку різноформатних, скерованих на різні аудиторії, акцій, які ще триватимуть і триватимуть. З програмою можна ознайомитися на наших ресурсах.
Вже відбулася авторська екскурсія «І ти Франко» від Петра Галущака — правнука Івана Франка та онука Петра Франка. Відвідувачі нашого музею дуже зацікавлені в таких заходах, бо бачать нащадків родини Франка. Отже, ми й надалі пропонуватимемо за попереднім записом такі екскурсії. Також ми обговорювали монографію Ігоря Медведя про релігійний світогляд Івана Франка під провокативною в доброму сенсі цього слова назвою «Пророк чи єретик?». Найближчими днями відбудеться акція від працівниці музею Галини Мазур «Дім, де звірі говорили». Також я, як директор інституції, хочу провести авторські екскурсії. Відразу говорю, що вони проводитимуться на платній основі, а зібрані кошти ми скеруємо на лікування 118-річної грушки із саду Франка. Отримали ми запевнення від міського голови Андрія Садового, що Львів нам допоможе фінансово у цьому питанні, але це не знімає відповідальності з нас самим дбати про нашу господарку.
Не перераховуватиму всіх заходів, але вже кажу, що готуємо нові експозиції. Зокрема, спеціальну — для дітей дошкільного і шкільного віку «Світи малого Мирона». І це інтерактивна експозиція — дуже позитивна і з багатьма сюрпризами. А ще одну експозицію ми, як мовиться, відклали на десерт — це пивниця Дому Франка, для якої ми зібрали дуже багато цікавих речей, котрі розповідатимуть не тільки про побут родини Франків, а й про їхню добу.
Загалом, мені здається, усі ці проєкти дають змогу святкувати ювілей не тільки пафосними промовами й офіційними прийомами, а так, щоби це пішло на користь нашій подальшій системній музейній діяльності. Дуже сподіваємося, що без втрат переживемо всі пандемічні ризики і повернемося до прямої роботи з відвідувачами. Зараз музей відвідувачів приймає, але, на жаль, маємо обмежувати число гостей у групах і кількість груп, а це зовсім не той масштаб, на який сподіваємося».
