На кілька днів місто та численні гості поринули у світ, створений фантастами. Це вже вшосте. Чому у Харкові? Тому що саме у Харкові плідно творить одна з найбільших груп письменників-фантастів на території СНД. Уперше «Зоряний міст» було проведено у 1999 році. У фестивалю — міжнародний статус. Тут можна було зустріти письменників зі США, Німеччини, Ізраїлю, Грузії, Литви, Латвії, Естонії, Молдови.
Офіційно було подано близько 300 заявок. Відомих письменників прибуло понад 100 чоловік, серед них — Сергій Лук’яненко, Василь Головачов, Олег Дивов, Марина Дяченко, Генрі Лайон Олді (у співавторстві Дмитро Громов та Олег Ладиженський) та багато інших. Атмосфера конвенту була неформальною і водночас робочою.
Фестиваль тривав чотири дні. Урочисте відкриття відбулося в новому Палаці студентів юридичної академії. Після цього у Харківському національному університеті імені В. Каразіна пройшов допрем’єрний ексклюзивний показ повнометражного мультфільму за оповіданням та авторськими малюнками Дж.Р.Р. Толкієна «Містер Блісс». Торжество супроводжували величезні автомобільні «пробки» у центрі міста, головні вулиці якого перекрили для вільного гуляння гостей та городян. Тому зустріч депутата німецького бундестагу Фолькера Рюе, який приїхав до Харкова, з харківським губернатором не обійшлася без курйозу. Церемонію відкриття фестивалю «Зоряний міст» гість прийняв за передвиборний мітинг і поцікавився, навіщо влада виставила оточувальний загін і перекрила дороги. Голова облдержадміністрації Євген Кушнарьов пояснив, що мітинг не політичний — просто до міста приїхали письменники-фантасти. На що німецький депутат відповів, що в Німеччині, коли до міста приїздять письменники, дороги не перекривають.
Гостям свята — і дорослим, і дітям — було запропоновано прокататися на величезних кулях. І нехай літати над містом не можна, а самі кулі були прив’язані і могли піднімати бажаючих політати лише на 10—15 метрів, але все це було прекрасно. Тут же, серед повітряних куль, підтримуючи атмосферу фентезі, на очах у глядачів з’явилися у виблискуючих на сонці обладунках рицарі, які своїм грізним виглядом вселяли повагу у хлопчаків, що пороззявляли від цікавості роти. Сам мер міста Володимир Шумилкін не втримався і приміряв рицарське обмундирування, а також спробував підняти справжній кований меч. Розіграна перед глядачами східна сценка з участю прекрасних танцівниць, вогнедишних факірів, а потім і рицарський турнір привернули увагу багатьох перехожих. Щойно стемніло, рицарів, які змагалися, змінили рок-музиканти. Близько дев’ятої концерт було припинено, і на сцені з’явилися культовий письменник Сергій Лук’яненко та мер міста Володимир Шумилкін. Після привітання міський голова вистрілив у повітря з ракетниці. Це був перший залп святкового феєрверка.
Наступні дні були спокійнішими, але не менш цікавими. Так, для маленьких любителів фантастики у зоопарку було влаштовано святковий кавуновий обід біля слона. Крім того, у ці дні як для дітей, так і для дорослих було проведено безкоштовний перегляд фільмів, екскурсія до лазерної лабораторії та харківської обсерваторії.
На закритті фестивалю відбулася важлива подія: було презентовано унікальну колекційну серію книг «Зоряний міст». Володарями першого гран-прі від Харківського інституту диваків за видатні заслуги перед її величністю Фантастикою — «Філософського каменя» — стало подружжя письменників-фантастів Марини та Сергія Дяченків (Київ). Другий гран-прі «Золотий кадуцей» за глобальність науково-фантастичних ідей у літературі останніх років повіз до Москви Василь Головачов. До речі, обидва призи виготовлено у Харкові. Перший — найчистіший рубін — було створено у науково-технічному центрі «Інститут монокристалів», а другий — 200-грамова золота статуетка — на Харківському ювелірному заводі. В інших номінаціях, лауреатів яких обирали учасники фестивалю, різноманітність призів вражала уяву: мечі, кинджали, рицарські обладунки, дорогоцінні статуетки, картини та багато іншого. Кращі критики за гостре слівце нагороджувалися батогами, а вигадники найвлучніших епіграм — луком зі стрілами та кинджалом. Сергій Лук’яненко отримав особливий приз — «Кінь у яблуках» від німецького додатку «Реальність фантастики» до журналу «Меридіан» за кращу російськомовну публікацію у Німеччині.
Але й після офіційного закриття фестивалю не заспокоїлися фантасти. Протерши сонні очі, у неділю «попрямували» знову до центра міста, де пройшов турнір з пейнтболу — «Наукові фантасти проти фентезі». А от виставку фантастичної скульптури та живопису «Чумацький шлях», яка відкрилася в рамках фестивалю, всі бажаючі зможуть побачити аж до 29 вересня.
КОМЕНТАРI
Олег ЛАДИЖЕНСЬКИЙ (Г.Л. Олді), член оргкомітету фестивалю, письменник-фантаст:
— Коли 10 років тому за чільної ролі пітерської та московської шкіл ми в одній із статей заявили про харківську школу фантастів — нас підняли на сміх. Минуло п’ять років — і про нас з’явилися критичні статті. І от тепер харківська школа виросла у центр фантастики, столицю. Харків — інтелектуальне місто з унікальною культурою, і чи варто дивуватися, що саме тут живе така плеяда фантастів, які відомі не лише у всьому СНД, й за кордоном. Але, на жаль, українське книговидання «на ладан дихає». В Україні виходять якісь десяті частки книги на людину на рік, враховуючи підручники та іншу літературу. Тому всі видавництва зосереджені у Москві, і українські письменники іноді вимушено пишуть російською мовою і друкуються там. І там вони входять до десятки найпопулярніших авторів. Ми готові видаватися, але весь час наражаємося на кам’яну стіну.
Дмитро ГРОМОВ (Г.Л. Олді), член оргкомітету фестивалю, письменник-фантаст:
— Якби з видавництв, які публікують українською мовою, стягувалися менші податки, то ситуація поліпшилася б. Усю необхідну сировину для книг привозять із-за кордону і на кордоні, з нашої сторони, додатково стягують податок. Відтак українські книги стають значно дорожчими від виданих у Росії. Україна — єдина країна у світі, де мова є предметом оподаткування.
