Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

ВIД АВТОРА

18 серпня, 2005 - 00:00

Ранок удався

«Один мій знайомий порівняв телебачення зі старим унітазним бачком. Не в принизливому сенсі, а в технологічному. Настає час смикати за ланцюжок, а води всередині ще не назбиралося. …В інформаційній службі готували ранковий випуск новин, а новин не було. Власне, які можуть бути новини о пів на дев’яту ранку? Тільки з іншої півкулі та й ті, яких — не приведи, Господи… Але ні імпічменту, ні повеней, ні терактів того дня Господь не послав, і випуск накривався мідним тазом. — О! Пожежа в Костромській області! — раптом iз пожвавленням вигукнув редактор, який сидів біля комп’ютера, в «агентствах». — Загиблі є? — з якоюсь надією спитав ведучий. — Повно, — радо підтвердив редактор. — Корівник згорів. — Та йди ти… До ефіру залишалося менше години. Бачок був абсолютно порожній. Десь у Латинській Америці пограбували ювелірний магазин, але «картинки» не було. Цілковите затишшя на земній кульці означало катастрофу на кількох поверхах останкінського телецентру. Працівники служби інформації були врятовані в останню мить. За півгодини до ефіру в двері зазирнула гарненька голівонька практикантки і радісним голосом крикнула: — Корнеєв (прізвище, звісна, змінене) помер! Нікому не треба? — Треба, треба! — радісно закричали їй і кинулися в інтернет: шукати фотографію та біографію померлого тієї ночі спортивного коментатора. Випуск був врятований.»

Братська мова

«У розпал помаранчевої революції на телекомпанію REN-TV прийшов перегін відеоматеріалу з Києва: багатотисячний натовп перед будівлею виборчкому, мітинг, вигуки, оплески… А над натовпом транспарант: «Ківалов — пiдрахуй!» І поряд ще п’ять транспарантів аналогічного змісту. Ківалов був головою українського виборчкому, який дуже відзначився при підрахунку голосів. І не те щоб ведуча новин REN-TV Ольга Романова не поділяла оцінки, винесеної на транспаранти, але телекомпанія до того часу вже мала попередження від Міндруку, і Романова розуміла, що за «пiдрахуя» можуть запросто забрати ліцензію. Проте зовсім не давати репортаж із Києва неможливо — головна тема випуску! — і нещасні телевізійники почали чаклувати над отриманими кадрами. Вилучити «пiдрахуя» не вдавалося: транспаранти лізли в кадр звідусіль. Наближався час ефіру. Ольга і вся випускаюча бригада вже були в істериці, коли когось раптом осяяло зателефонувати про всяк випадок людині, яка знала українську. Виявилося, «пiдрахуй» — це всього лише «подсчитай». І Романова з чистою совістю (і таємною насолодою) дала це в ефір.»

Віктор ШЕНДЕРОВИЧ, www.ej.ru
Газета: 
Рубрика: