Сергія П’ятерикова можна назвати фотолітописцем Києва: кілька десятиліть він знімає місто, знає і відчуває кожен його закамарок. Наші читачі бачать нові та архівні роботи Сергія у рубриці «Пікантні задвірки», де друкуються атмосферні репортажі, які він робить з Людмилою Засєдою. Вже кілька місяців цей дует у творчій відпустці. Тому ділимося хорошою звісткою — незабаром на вас чекає нова оповідка про подорож «пікантними задвірками» столиці. Дізналися про це, спілкуючись з Сергієм П’ятериковим напередодні його дня народження, котре припадає на 4 жовтня. Також принагідно ми розпитали в іменинника, які позитивні зрушення потрібні місту.
— Майже 30 років тому, 1987-го, вийшов ваш з Павлом Позняком фотопутівник «Київ. Погляд через століття». Зараз хочеться підготувати якусь книжку?
— Хотілося б цю саму книгу випустити оновленою. Коли ми з Павлом робили її, країна була іншою. Вже минуло багато часу, влада давно змінилася, значна частина назв вулиць теж. У Facebook у мене є альбом «Київ. 25 років по тому», де викладені розвороти книжки «Погляд через століття» і світлини цих місць у наші дні. Кілька разів намагався таке видання зробити, але щось не вийшло, вже махнув рукою — немає сил цим зайнятися.
Книжку «Київ. Погляд через 150-річчя» я зробив би із задоволенням! Тим більше, є матеріал.
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
— У вересні оголосили результати конкурсу на посаду головного архітектора Києва — переміг Олександр Свистунов. Що людині, яка обіймає цей пост, треба зробити насамперед?
— Коли ми торік розмовляли у редакції «Дня» (матеріал «Про старий Київ і... сучасний репортаж» у №48 за 2015 рік), казав, що в останні роки була практично знищена київська аура, київська старовина. Тож насамперед треба зберегти те, що залишилося. Старий київський дитинець, місто Ярослава, що простягається від Золотих воріт до Андріївського узвозу, є охоронною зоною об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Софії Київської». У цій зоні не можна нічого будувати, не можна навіть копати. А біля Софії викопали підземні гаражі. Там після кожного руху лопатою треба з пензликом перебирати все, бо що не копни — якась археологічна знахідка. А скільки там, у заповідній зоні, набудовано хмарочосів! А вулиці Пушкінська, Жилянська, Саксаганська, Печерськ...
Осінь на київських пагорбах. На світлині — Володимирська гірка, одне з улюблених місць Сергія П’ятерикова у столиці / ФОТО СЕРГІЯ П’ЯТЕРИКОВА
Нещодавно ми з Людмилою Засєдою були у місцевості Собачка — це історична назва Клову. Там такого набудували! На вулиці Леоніда Первомайського — страшні з точки зору архітектури споруди. Не уявляю, як можна давати дозволи на такі будівництва?
Сумніваюсь, що прийде архітектор, якому болітиме за київську старовину, бо сьогодні гроші вирішують все. Та й цього середовища вже немає. Ще у 1970-х роках Київ вважався містом-садом. Зараз від зелених оаз у столиці майже нічого не залишилось. Є старий і новий ботанічні сади, парк імені Тараса Шевченка, а маленькі сквери, які надавали Києву неповторного колориту, вирубані, забудовані. На Львівській площі, де був сквер і фонтан, збудували неоковирну коробку, супермаркет. І так на кожному кроці.
— Ви згадували про прогулянку Собачкою. Які ваші з Людмилою плани щодо рубрики «Пікантні задвірки»?
— Продовжувати рубрику будемо, бо це цікаво і нам, і читачам — бачу, що наші матеріали користуються увагою. Але коли починали «Пікантні задвірки», думали робити щось кожного тижня, а тепер, певно, раз на місяць.
Я не одне десятиріччя займаюся історією Києва — і книжка вийшла, і у газетах, де працював, намагався запроваджувати тематичні рубрики. Але форма, яку ми з Людмилою знайшли і яку дали втілити у «Дні», унікальна, такого ще ніхто не робив. Цього року у нас була творча пауза, ми трохи відпочили, а минулого тижня вибралися в похід Києвом — тож чекайте на новий матеріал.
